Контакты:

+38 (063) 595 80 08 - Viber, Telegram, WatsApp
+38 (063)982 79 79

Топ препаратов

Преднизолон-рихтер таб.5мг №20

Код товара: 236577
Производитель: Гедеон Рiхтер
Действующее вещество: преднизолон
Наличие: есть в наличии
350,00 грн. Купить Быстрый заказ

Преднізолон – синтетичний глюкокортикоїдний препарат, дегідрований аналог гідрокортизону. Чинить протизапальну, протиалергічну, десенсибілізуючу, протишокову, антитоксичну та імунодепресивну дію.

Взаємодіє зі специфічними цитоплазматичними рецепторами та утворює комплекс, що проникає у ядро ??клітини, стимулює синтез матричної рибонуклеїнової кислоти (мРНК); остання індукує утворення білків, зокрема. ліпокортину, що опосередковують клітинні ефекти. Ліпокортин пригнічує фосфоліпазу А2, пригнічує вивільнення арахідонової кислоти та пригнічує синтез простагландинів, лейкотрієнів, що сприяють процесам запалення, алергії та іншим.

Пригнічує вивільнення гіпофізом адренокортикотропного гормону та вдруге – синтез ендогенних глюкокортикостероїдів. Пригнічує секрецію тиреотропного та фолікулостимулюючого гормонів.

Знижує кількість лімфоцитів та еозинофілів, збільшує – еритроцитів (стимулює вироблення еритропоетинів).

Білковий обмін: зменшує кількість білка в плазмі (за рахунок глобулінів) з підвищенням коефіцієнта альбумін/глобулін, підвищує синтез альбумінів у печінці та нирках; посилює катаболізм білка у м'язовій тканині.

Ліпідний обмін: підвищує синтез вищих жирних кислот та тригліцеридів, перерозподіляє жир (накопичення жиру переважно в області плечового пояса, особи, живота), призводить до розвитку гіперхолестеринемії.

Вуглеводний обмін: збільшує абсорбцію вуглеводів із ШКТ; підвищує активність глюкозо-6-фосфатази, що призводить до підвищення надходження глюкози з печінки до крові; підвищує активність фосфоенолпіруваткарбоксикінази та синтез амінотрансфераз, що призводять до активації глюконеогенезу.

Водно-електролітний обмін: затримує натрій і воду в організмі, стимулює виведення калію (мінералокортикоїдна активність), знижує абсорбцію кальцію із ШКТ, "вимиває" кальцій з кісток, підвищує його виведення нирками.

Протизапальний ефект пов'язаний з пригніченням вивільнення еозинофілами та опасистими клітинами медіаторів запалення, індукуванням утворення ліпокортину та зменшення кількості опасистих клітин, що виробляють гіалуронову кислоту; зі зменшенням проникності капілярів, стабілізацією клітинних мембран та мембран органел (особливо лізосомальних).

Протиалергічний ефект розвивається в результаті пригнічення синтезу та секреції медіаторів алергії, гальмування вивільнення з сенсибілізованих опасистих клітин та базофілів гістаміну та інших біологічно активних речовин, зменшення кількості циркулюючих базофілів, придушення розвитку лімфоїдної та сполучної тканини, зниження кількості Т , зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму

При обструктивних захворюваннях дихальних шляхів дія ґрунтується, головним чином, на гальмуванні запальних процесів, пригніченні розвитку або попередженні набряку слизових оболонок, гальмуванні еозинофільної інфільтрації підслизового шару епітелію бронхів та відкладенні у слизовій оболонці бронхів. Відбувається гальмування ерозування та десквамації слизової оболонки. Преднізолон підвищує чутливість бета-адренорецепторів бронхів дрібного та середнього калібру до ендогенних катехоламінів та екзогенних симпатоміметиків, знижує в'язкість слизу за рахунок пригнічення або скорочення її продукції.

Протишокова і антитоксична дія пов'язана з підвищенням артеріального тиску (за рахунок збільшення концентрації циркулюючих катехоламінів та відновлення чутливості до них адренорецепторів, а також вазоконстрикції), зниженням проникності судинної стінки, мембранопротекторними властивостями, активацією ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі.

Імунодепресивний ефект обумовлений пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), придушенням міграції В-клітин та взаємодії Т- та В-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення цитокінів (інтерлейкіна-1, інтерлейкіна-2; гамма-іф антитіл.

Гальмує сполучнотканинні реакції в ході запального процесу і знижує можливість утворення рубцевої тканини.

Показання

ендокринні порушення: первинна та вторинна надниркова недостатність (в т.ч. стан після видалення надниркових залоз), вроджена гіперплазія надниркових залоз, підгострий тиреоїдит; системні захворювання сполучної тканини: ревматоїдний артрит, системний червоний вовчак, дерматоміозит, склеродермія, вузликовий періартеріїт; ревматична лихоманка, гострий ревмокардит; гострі та хронічні запальні захворювання суглобів: плечолопатковий періартрит, анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерева), подагричний та псоріатичний артрит, остеоартроз (в т.ч. посттравматичний), поліартрит, ювенільний артрит, синдром Стілла у дорослих, бурс ; гострі та хронічні алергічні захворювання: алергічні реакції на лікарські засоби та харчові продукти, лікарська екзантема, сироваткова хвороба, кропив'янка, поліноз, ангіоневротичний набряк, алергічний риніт; бронхіальна астма; астматичний статус; захворювання крові та системи кровотворення: аутоімунна гемолітична анемія, гострі лімфо- та мієлоїдний лейкози, лімфогранулематоз, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, панмієлопатія, вторинна тромбоцитопенія (доросла, еринемія); захворювання шкіри: пухирчатка, екзема, псоріаз, ексфоліативний дерматит, атопічний дерматит, дифузний нейродерміт, контактний дерматит (з ураженням великої поверхні шкіри), токсидермія, себорейний дерматит, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайелла) Стівенса-Джонсона); алергічні та запальні захворювання очей: алергічні виразки рогівки, алергічні форми кон'юнктивіту, симпатична офтальмія, важкі уповільнені передні та задні увеїти, неврит зорового нерва; захворювання шлунково-кишкового тракту: виразковий коліт, хвороба Крона, гепатит, локальний ентерит. рак легені (у комбінації з цитостатичними препаратами); мієломна хвороба; захворювання легень: гострий альвеоліт, фіброз легень, саркоїдоз ІІ-ІІІ стадії; захворювання нирок аутоімунного генезу (в т.ч. гострий гломерулонефрит); нефротичний синдром; туберкульозний менінгіт, туберкульоз легень; аспіраційна пневмонія (у поєднанні зі специфічною хіміотерапією); бериліоз, синдром Леффлера (що не піддається іншій терапії); розсіяний склероз; набряк мозку (в т.ч. на тлі пухлини мозку або пов'язаний з хірургічним втручанням, променевою терапією або травмою голови) після попереднього парентерального застосування; профілактика реакції відторгнення трансплантату при пересадці органів гіперкальціємія на фоні онкологічних захворювань; нудота та блювання при проведенні цитостатичної терапії.

Спосіб застосування, курс та дозування

Доза та тривалість лікування підбирається лікарем в індивідуальному порядку залежно від показань та тяжкості захворювання.

Зазвичай добову дозу приймають одноразово або приймають подвійну дозу через день, вранці, в інтервалі від 6 до 8 годин ранку.

Високу добову дозу можна розподілити на 2-4 прийоми, при цьому вранці слід приймати більшу дозу. Таблетки слід приймати під час або безпосередньо після їди, запиваючи невеликою кількістю рідини.

При гострих станах і як замісна терапія дорослим призначають у початковій дозі 20-30 мг на добу, підтримуюча доза становить - 5-10 мг на добу. При деяких захворюваннях (нефротичний синдром, деякі ревматичні захворювання) призначають вищі дози. Лікування припиняють повільно, поступово знижуючи дозу. Якщо в анамнезі є психози, високі дози призначають під суворим контролем лікаря.

Дози для дітей : початкова доза - 1-2 мг/кг/сут на 4-6 прийомів, підтримуюча - 0.3-0.6 мг/кг/сут.

При призначенні слід зважати на добовий секреторний ритм глюкокортикостероїдів: вранці призначають велику (або всю) частину дози.

Передозування

Можливе посилення дозозалежних побічних явищ. Необхідно зменшити дозу преднізолону. Лікування симптоматичне.

Лікарська взаємодія

Фенобарбітал, фенітоїн, рифампіцин, ефедрин, аміноглутетімід, амінофеназон (індуктори «печінкових» мікросомальних ферментів) знижують терапевтичну дію глюкокортикостеріодних гормонів.

Може знадобитися збільшення дози інсуліну та пероральних гіпоглікемічних препаратів через ослаблення гіпоглікемічної дії.

Можливе посилення, так і ослаблення антикоагулянтного ефекту при прийомі непрямих антикоагулянтів (потрібна корекція дози).

Антикоагулянти та тромболітики – підвищується ризик розвитку кровотеч із виразок у шлунково-кишковому тракті.

Етанол та нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) – посилюється ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень у шлунково-кишковому тракті та розвитку кровотеч (у комбінації з НПЗП при лікуванні артритів можливе зниження дози глюкокортикостероїдів через сумацію терапевтичного).

Ацетилсаліцилова кислота – преднізолон прискорює її виведення та знижує концентрацію в крові. Після відміни глюкокортикостероїдних препаратів можливе підвищення концентрації саліцилатів та розвиток інтоксикації; через ульцерогенну дію саліцилатів зростає ризик розвитку гастроінтестинальної кровотечі та виразок.

Індометацин – збільшується ризик побічних ефектів преднізолону (витіснення індометацином преднізолону із зв'язків із альбумінами).

Ризик розвитку гіпокаліємії зростає при прийомі амфотерицину, діуретиків, теофіліну, серцевих глікозидів.

Інгібітори карбоангідрази та "петлеві" діуретики можуть збільшити ризик розвитку остеопорозу.

При прийомі естрогенів і пероральних естрогенвмісних контрацептивів знижується кліренс глюкокортикостероїдів, подовжується період напіввиведення, посилюються терапевтичні та токсичні ефекти преднізолону.

Зростає гемотоксичність метотрексату.

Знижує стимулюючий вплив соматропіну на зростання.

Вітамін D – знижується його вплив на всмоктування кальцію у кишечнику.

Празиквантел – знижується його концентрація.

М-холіноблокатори (включаючи антигістамінні препарати та трициклічні антидепресанти) та нітрати – сприяє підвищенню внутрішньоочного тиску.

Ізоніазид та мексилетин – преднізолон збільшує їх метаболізм (особливо у "повільних" ацетилаторів), що призводить до зниження їх плазмових концентрацій.

Адренокортикотропний гормон посилює дію преднізолону.

Ергокальциферол і паратгормон перешкоджають розвитку остеопатії, що викликається преднізолоном.

Циклоспорин і кетоконазол, уповільнюючи метаболізм преднізолону, можуть часом збільшувати його токсичність.

Глюкокортикостероїди знижують гіпотензивний ефект антигіпертензивних препаратів.

Одночасне призначення андрогенів та стероїдних анаболічних препаратів із преднізолоном сприяє розвитку периферичних набряків та гірсутизму, появі вугрів.

Мітотан та інші інгібітори функції кори надниркових залоз можуть обумовлювати необхідність підвищення дози преднізолону.

При одночасному застосуванні з живими противірусними вакцинами та на фоні інших видів імунізації збільшує ризик активації вірусів та розвитку інфекцій.

Імунодепресанти підвищують ризик розвитку інфекцій та лімфоми або інших лімфопроліферативних порушень, пов'язаних із вірусом Епштейна-Барр.

Антипсихотичні засоби (нейролептики) та азатіоприн підвищують ризик розвитку катаракти при призначенні преднізолону.

Одночасне призначення антацидів знижує всмоктування преднізолону.

При одночасному застосуванні з аититиреоїдними препаратами знижується, а з тиреоїдними гормонами – підвищується кліренс преднізолону.

Застосування при вагітності та годуванні груддю

Під час вагітності застосування преднізолону можливе, якщо передбачувана користь матері перевищує потенційний ризик для плода.

У І триместрі вагітності преднізолон застосовується лише за життєвими показаннями.

При тривалій терапії під час вагітності не виключена можливість порушення зростання плода. У разі застосування у III триместрі вагітності існує небезпека виникнення атрофії кори надниркових залоз у плода, що може вимагати проведення замісної терапії у новонародженого.

Оскільки глюкокортикостероїди проникають у грудне молоко, у разі потреби застосування препарату в період грудного вигодовування годування груддю рекомендується припинити.

Побічна дія

Частота розвитку та вираженість побічних ефектів залежать від тривалості застосування, величини використовуваної дози та можливості дотримання циркадного ритму призначення преднізолону.

З боку ендокринної системи: пригнічення функції надниркових залоз, зниження толерантності до глюкози, "стероїдний" цукровий діабет або маніфестація латентного цукрового діабету, синдром Іценко-Кушинга (місяцеподібна особа, ожиріння гіпофізарного типу, гірсутизм, підвищення артеріального тиску, дис ), уповільнення зростання та затримка статевого розвитку у дітей.

З боку шлунково-кишкового тракту: оральний кандидоз, нудота, блювання, панкреатит, "стероїдна" виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, ерозивний езофагіт, кровотечі та перфорація шлунково-кишкового тракту, підвищення або зниження апетиту, метеоризм, гикавка. У поодиноких випадках - підвищення активності "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази.

Серцево-судинна система: підвищення артеріального тиску, аритмії, брадикардія; розвиток (у схильних пацієнтів) або посилення вираженості хронічної серцевої недостатності, ЕКГ-зміни, характерні для гіпокаліємії, гіперкоагуляції, тромбози. У хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда – поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини, що може призвести до розриву серцевого м'яза.

З боку нервової системи: делірій, дезорієнтація, ейфорія, галюцинації, маніакально-депресивний психоз, депресія, параноя, підвищення внутрішньочерепного тиску, нервозність або занепокоєння, безсоння, запаморочення, вертиго, псевдопухлина мозочка, головний біль, судоми.

З боку органів чуття: задня субкапсулярна катаракта, підвищення внутрішньоочного тиску з можливим ушкодженням зорового нерва, схильність до розвитку вторинних бактеріальних, грибкових чи вірусних інфекцій очей, трофічні зміни рогівки, екзофтальм.

З боку обміну речовин: гіпокальціємія, підвищення маси тіла, негативний баланс азоту (підвищений розпад білків), підвищене потовиділення.

Побічні дії, зумовлені мінералокортикоїдною активністю – затримка рідини та натрію (периферичні набряки), гіпернатріємія, гіпокаліємічний синдром (гіпокаліємія, аритмія, міалгія або спазм м'язів, слабкість та стомлюваність).

З боку опорно-рухового апарату: уповільнення росту та процесів окостеніння у дітей (передчасне закриття епіфізарних зон росту), остеопороз (дуже рідко – патологічні переломи кісток, асептичний некроз головки плечової та стегнової кістки), розрив сухожилля м'язів, "стероїдна" міопа м'язової маси (атрофія).

З боку шкірних покривів та слизових оболонок: уповільнене загоєння ран, петехії, екхімози, витончення шкіри, гіпер- або гіпопігментація, вугри, стрії, схильність до розвитку піодермії та кандидозів.

Захворювання нирок та сечовивідних шляхів: прискорене нічне сечовипускання, сечокам'яна хвороба внаслідок підвищеної екскреції кальцію та фосфату.

Захворювання імунної системи: генералізовані (шкірний висип, свербіж шкіри, анафілактичний шок) та місцеві алергічні реакції.

Інші: розвиток або загострення інфекцій (появі цього побічного ефекту сприяють спільно застосовувані імунодепресанти та вакцинація), лейкоцитурія.

Протипоказання до застосування

Єдиним протипоказанням для короткочасного застосування за життєвими показаннями є підвищена чутливість до преднізолону або до компонентів препарату.

У дітей у період зростання глюкокортикостероїди повинні застосовуватися тільки за абсолютними показаннями та під особливо ретельним наглядом лікаря.

З обережністю слід призначати преднізолон при наступних станах та захворюваннях:

паразитарні та інфекційні захворювання вірусної, грибкової або бактеріальної природи (нині або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим): простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір; амебіаз, стронгілоїдоз; системний мікоз; активний та латентний туберкульоз. Застосування при тяжких інфекційних захворюваннях допустиме лише на тлі специфічної терапії; пре- та поствакцинальний періоди (період тривалістю 8 тижнів до та 2 тижні після вакцинації), лімфаденіт після щеплення БЦЖ; імунодефіцитні стани (в т.ч. СНІД або ВІЛ-інфікування); захворювання ШКТ: виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, езофагіт, гастрит, гостра або латентна пептична виразка, нещодавно сформований анастомоз кишечника, виразковий коліт із загрозою перфорації або абсцедування, дивертикуліт; захворювання серцево-судинної системи, у т.ч. нещодавно перенесений інфаркт міокарда (у хворих з гострим та підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини та, як наслідок цього, розрив серцевого м'яза), декомпенсована хронічна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія; ендокринні захворювання: цукровий діабет (в т.ч. порушення толерантності до вуглеводів), тиреотоксикоз, гіпотиреоз, хвороба Іценко-Кушинга, ожиріння (III-IV ступені); тяжка хронічна ниркова та/або печінкова недостатність, нефроуролітіаз; гіпоальбумінемія та стани, що привертають до її виникнення; системний остеопороз, міастенія gravis, гострий психоз, поліомієліт (за винятком форми бульбарного енцефаліту), відкрито- та закритокутова глаукома.

Преднизолон-рихтер таб.5мг №20

Быстрый заказ Преднизолон-рихтер таб.5мг №20

Оставьте ваши данные, мы Вам перезвоним!

Аналоги:

Ваше имя:
Номер телефона: