Главная » Каталог лекарств

Тофаяк(Ксельянз) тофацитиниб 5мг №60

Аналоги в наличии:

• Ксельянз 5мг №56 таб. тофацитиниб
• Тофаяк (tofajak) тофацитиниб 5мг №60 ксельянз
• Ксельянз (тофацитиниб) / xeljanz (tofacitinib) 5мг №56

Tofajak  –  це  аналог  препарату Xeljanz .  ?Допомагає  зменшити  біль , чутливість та набряк у суглобах, зменшує запалення . Уповільнює прогресування пошкоджень кісток та суглобів. 

Склад

діюча речовина: tofacitinib citrate;

1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить тофацитінібу цитрат у перерахунку на тофацитініб 5 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, Opadry® II White 33G28523.

Лікарська форма

Пігулки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: білі, круглі пігулки, вкриті плівковою оболонкою, з гравіюванням «Pfizer» з одного боку та «JKI 5» – з іншого.

Фармакотерапевтична група

Селективні імуносупресанти. Код ATX L04A A29.

Фармакологічні властивості

Фармакодинамика.

Механізм дії

Тофацитініб є потужним селективним інгібітором сімейства янус-кіназ (JAK). У ферментних аналізах було показано, що тофацитиниб із високим ступенем селективності інгібує кінази JAK1, JAK2, JAK3 та меншою мірою TyK2. На відміну від них, інші кінази в геномі людини не зазнають впливу тофацитінібу. У клітинах людини тофацитиниб переважно пригнічує передачу сигналів гетеродимерними рецепторами цитокінів, які асоціюються з JAK3 та/або JAK1, із функціональною селективністю щодо рецепторів цитокінів, які передають сигнали через пари кіназ JAK2. Інгібування JAK1 та JAK3 тофацитинибом послаблює передачу сигналів інтерлейкінів (IL-2, -4, -6, -7, -9, -15, -21) та інтерферонів типу I та II, що призводить до модуляції імунної та запальної відповіді.

Фармакодинамічна дія

У пацієнтів із ревматоїдним артритом лікування тофацитинібом протягом періоду до 6 місяців було асоційовано з дозозалежним зниженням кількості циркулюючих клітин природних кілерів, позитивних за рецепторами CD16/56+, причому, за оцінками, максимальне зниження кількості цих клітин відбувалося приблизно через 8–10 тижнів після початку терапії. Ці зміни зазвичай пропадали протягом 2–6 тижнів після припинення терапії. Терапія тофацитінібом була асоційована з дозозалежним збільшенням кількості B-клітин. Зміни у кількості циркулюючих Т-лімфоцитів та підгруп Т-лімфоцитів (CD3+, CD4+ та CD8+) були незначними та непостійними.

Після довгострокової терапії (медіанна тривалість лікування тофацитинібом становить приблизно 5 років) кількість CD4+ та CD8+ клітин, як було показано, знижувалася в середньому на 28 та 27 % відповідно, від вихідного рівня. На відміну від спостережуваного зниження після короткочасного дозування, кількість природних клітин-кілерів CD16/56+ збільшувалася на 73 % (медіанне значення) від вихідного рівня. Кількість CD19+ В-клітин не продемонструвала подальшого збільшення після довгострокового лікування тофацитінібом. Усі ці змінені показники у підгрупах лімфоцитів поверталися до вихідного рівня після тимчасового припинення терапії. Немає жодних доказів причинно-наслідкового зв'язку між кількістю підгруп лімфоцитів та виникненням серйозних чи опортуністичних інфекцій чи оперізуючого герпесу (інформацію щодо моніторингу абсолютної кількості лімфоцитів див. у розділі «Спосіб застосування та дози»).

Зміни загальних рівнів імуноглобулінів IgG, IgM та IgA у сироватці крові протягом 6-місячного дозування тофацитинібу у пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА) були невеликими, не залежали від дози та були подібними до тих, які спостерігалися під час застосування плацебо, системної супресії гуморального імунітету

Після лікування тофацитинібом у пацієнтів із РА спостерігалося швидке зниження рівня С?реактивного білка (СРБ) у сироватці крові, яке зберігалося протягом усього періоду лікування. Показники рівня СРБ, зміни у яких відмічалися протягом лікування препаратом Ксельянз, не поверталися повністю до вихідного рівня протягом 2 тижнів після припинення терапії, що вказує на більшу тривалість фармакодинамічної активності порівняно з періодом напіввиведення.

Фармакокінетика.

Фармакокінетичний профіль тофацитинибу характеризується швидким всмоктуванням (максимальна концентрація у плазмі досягається протягом 0,5–1 години), швидким виведенням (період напіввиведення становить ~ 3 години) та дозопропорційним збільшенням системної експозиції. Рівноважні концентрації досягаються протягом 24–48 годин із незначною кумуляцією препарату після застосування двічі на день.

Абсорбція та розподіл

Тофацитініб добре всмоктується, його біодоступність при пероральному застосуванні становить 74 %.  Застосування тофацитинибу разом із їжею з високим вмістом жиру не призводило до змін значень AUC, тоді як значення C max  знижувалися на 32 %. У клінічних дослідженнях тофацитініб застосовували незалежно від їди.

Після внутрішньовенного введення препарату об'єм розподілу становить 87 л. еритроцитами й плазмою.

Біотрансформація та виведення

Механізми кліренсу тофацитінібу є такими: приблизно 70 % прийнятої дози препарату метаболізується у печінці та 30 % виводиться почками у незміненому вигляді. Метаболізм тофацитінібу опосредковується переважно ізоферментом CYP3A4 з незначною участю ізоферменту CYP2C19. У дослідженні тофацитінібу, міченого радіоактивною міткою, у людини більше 65 % загальної циркулюючої радіоактивності припадало на незмінений тофацитиніб, а решту 35 % було віднесено на рахунок 8 метаболітів, на кожний з яких припадає менше 8 % загальної радіоактивності. Усі метаболіти спостерігалися у тварин і, за прогнозами, вони матимуть менш ніж 10-кратну ефективність порівняно з незміненим тофацитінібом щодо інгібування JAK1/3. Жодних доказів стереоконверсії у зразках у людини виявлено не було. Фармакологічна активність тофацитинибу пов'язана з вихідною молекулою. In vitro тофацитініб є субстратом для гена множинної лікарської резистентності-1 (MDR1), але не для білка резистентності до раку молочної залози (BCRP), транспортних поліпептидів органічних аніонів (OATP1B1/1B3) або транспортерів органічних катіонів (OCT1/

Фармакокінетика у пацієнтів

Ферментативна активність ізоферментів системи CYP у пацієнтів із РА знижується через хронічне запалення.

Популяційний фармакокінетичний (ФК) аналіз у пацієнтів із РА продемонстрував, що системна експозиція (AUC) тофацитинибу при межових значеннях діапазону маси тіла (40 кг; 140 кг) була аналогічною (із відхиленнями в межах 5 %) до такої у пацієнта з масою тіла 70 кг. За оцінками, у літніх пацієнтів віком 80 років значення AUC були менш ніж на 5 % вищими порівняно з такими значеннями у пацієнтів віком у середньому 55 років. У жінок оціночні значення AUC були на 7 % нижчими порівняно із відповідними показниками у чоловіків. Наявні дані також вказують, що немає істотних відмінностей у значеннях AUC тофацитинибу у пацієнтів європеоїдної, негроїдної та монголоїдної рас. Спостерігався приблизно лінійний зв'язок між масою тіла та обсягом розподілу, що призводило до вищих значень максимальної концентрації (C max ) та нижчих значень залишкової концентрації (C min ) у пацієнтів із невеликою масою тіла. Однак така відмінність не вважається клінічно значущою. Міжіндивідуальна варіабельність (коефіцієнт варіації у відсотках) для значень AUC тофацитинибу оцінювалася приблизно у 27 %.

Результати популяційного ФК аналізу у пацієнтів із активним псоріатичним артритом, а також із язвенним колитом чи анкілозуючим спонділітом помірного чи тяжкого ступеня узгоджувалися з такими у пацієнтів із РА.

Ниркова недостатність

У пацієнтів із легкою (кліренс креатиніну 50–80 мл/хв), помірною (кліренс креатиніну 30–49 мл/хв) та тяжкою (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) почечною недостатністю значення AUC були відповідно на 37 %, 43 % і 123 % вищими, ніж у пацієнтів з нормальною функцією нірок (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). У пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності (ТСНН) вплив діалізу на загальний кліренс тофацитінібу був відносно невеликим. Після одноразового застосування дози 10 мг середнє значення AUC у пацієнтів із ТСНН, визначене на основі концентрацій, виміряних на день без діалізу, було приблизно на 40 % (90 % ДІ: 1,5–95 %) вищим порівняно з таким у пацієнтів з нормальною функцією почок. У клінічних дослідженнях тофацитініб не оцінювали у пацієнтів із вихідним значенням кліренсу креатиніну (розрахованим за формулою Кокрофту – Голту) менше 40 мл/хв (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Печінкова недостатність

У пацієнтів із легкою (класу А за класифікацією Чайлда – П'ю) та помірною (класу B за класифікацією Чайлда – П'ю) печінковою недостатністю значення AUC збільшувалися на 3 % та 65 % відповідно, порівняно із такими у пацієнтів із нормальною функцією печінки . У клінічних дослідженнях тофацитініб не оцінювали у пацієнтів із тяжкою (класом C за класифікацією Чайлда – П'ю) печінковою недостатністю (див. розділи «Спосіб застосування та дози» та «Особливості застосування») або у пацієнтів із позитивним результатом тесту на гепатит B або гепатит C під час скринінгу.

Взаємодії

Тофацитініб не є інгібітором або індуктором ізоферментів системи CYP (CYP1A2, CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6 та CYP3A4) і не є інгібітором ізоформ уридиндифосфат UGT1A4, UGT1A6, UGT1A9 та UGT2B7). Тофацитініб не є інгібітором MDR1, OATP1B1/1B3, OCT2, OAT1/3 або білка множинної лікарської резистентності у клінічно значущих концентраціях.

Пацієнти дитячого віку

Фармакокінетика у дітей з ювенільним ідіопатичним артритом

Дані популяційного фармакокінетичного аналізу, заснованого на результатах застосування тофацитинібу у формі таблеток, вкритих плівковою оболонкою, по 5 мг двічі на добу та тофацитинібу у формі розчину для перорального застосування в еквівалентній дозі, розрахованій на основі маси тіла, два рази на добу у пацієнтів з ЮІА кліренс та об'єм розподілу тофацитинібу зменшуються зі зменшенням маси тіла. Наявні дані свідчать про відсутність клінічно значущих відмінностей в експозиції тофацитинібу (AUC) залежно від віку, расової приналежності, статті, типу пацієнта або вихідного ступеня тяжкості захворювання. Міжіндивідуальна варіабельність (коефіцієнт варіації, %) для значень (AUC) оцінювалася приблизно у 24 %.

Показання

Ревматоїдний артрит

Тофацитініб у комбінації з метотрексатом (MTX) показань для лікування активного ревматоїдного артриту (РА) помірного та тяжкого ступеня у дорослих пацієнтів, які мали недостатню відповідь на один або декілька протиревматичних препаратів, що модифікують перебіг захворювання (DMARD), або у яких спостерігається неперенос. препаратів. Тофацитініб можна назначати як монотерапію у разі непереносимості MTX або недоцільності лікування MTX (див. розділи «Особливості застосування» та «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Псоріатичний артрит

Тофацитиниб у комбінації з MTX показань для лікування активного псоріатичного артриту (ПсА) у дорослих пацієнтів, які мали недостатню відповідь на попередню терапію протиревматичними препаратами, що модифікують перебіг захворювання (DMARD), або непереносимість.

Анкілозуючий спондиліт

Тофацитініб показань для лікування дорослих пацієнтів із активним анкілозуючим спондилітом (АС), у яких не було досягнуто належного відповіді на стандартну терапію.

Виразковий коліт

Тофацитініб показань для лікування дорослих пацієнтів з активним язвенним колитом (ВК) помірного або тяжкого ступеня, у яких спостерігалася недостатня відповідь на стандартну терапію чи терапію біологічними препаратами, втрата відповіді на лікування цими препаратами або їх непереносимість.

Ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА)

Тофацитініб показань для лікування активного поліартикулярного ювенільного ідіопатичного артриту (поліартриту з позитивним [RF+] або негативним [RF-] результатом тесту на ревматоїдний фактор і поширеного олігоартриту) у пацієнтів дитячого віку з масою тіла ≥ 40 кг, які мали недостатню відповідь .

Тофацитініб можна застосовувати у комбінації з МТХ або як монотерапію у разі непереносимості МТХ або якщо продовження застосування МТХ є недоцільним.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин препарату, зазначених у розділі «Склад».

Активна форма туберкулезу (ТБ), серйозні інфекції, такі як сепсис або опортуністичні інфекції (див. розділ «Особливості застосування»).

Тяжка печінкова недостатність (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Вагітність та лактація (див. розділ «Застосування у період вагітності або годування груддю»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Потенційна здатність інших лікарських засобів впливати на фармакокінетику (ФК) тофацитінібу

Оскільки тофацитиниб метаболізується ізоферментом CYP3A4, то ймовірне виникнення взаємодій із лікарськими засобами, які пригнічують або індукують CYP3A4. Експозиція тофацитинібу збільшується у разі одночасного застосування з потужними інгібіторами CYP3A4 (наприклад, кетоконазолом) або коли одночасно застосування одного чи декількох лікарських засобів (наприклад, флуконазолу) призводить як до помірного пригнічення CYP3A4, так і до потужного погнічення CYP2C19 (див. та дози»).

Експозиція тофацитінібу зменшується у разі одночасного застосування з потужними індукторами ізоферментів системи CYP (наприклад, рифампіцином). Малоймовірно, що інгібітори CYP2C19 окремо або Р-глікопротеїну будуть істотно змінювати ФК тофацитинібу.

Одночасне застосування з кетоконазолом (потужним інгібітором CYP3A4), флуконазолом (помірним інгібітором CYP3A4 та потужним інгібітором CYP2C19), такролімусом (помірним інгібітором CYP3A4) та циклоспорином (помірним ін. тофацитінібу, тоді як рифампіцин (потужний індуктор ізоферментів системи CYP) знижував значення AUC тофацитінібу. Одночасне застосування тофацитінібу з потужними індукторами ізоферментів системи CYP (наприклад, рифампіцином) може призвести до втрати або зниження клінічної відповіді. Одночасне застосування потужних індукторів CYP3A4 з тофацитинибом не рекомендується. Одночасне застосування з кетоконазолом та флуконазолом призводило до підвищення значень C max  тофацитинібу, тоді як такролімус, циклоспорин та рифампіцин знижували значення C max  тофацитинібу. Одночасне застосування з MTX у дозі 15–25 мг один раз на тиждень не впливало на ФК тофацитинібу у пацієнтів із РА (див. рис. 1).

Малюнок 1. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику тофацитінібу

 

0

0,5

1

1,5

2

2,5

Cmax

AUC

Cmax

AUC

Cmax

AUC

Cmax

AUC

Cmax

AUC

Cmax

AUC

Інгібітор CYP3A

Кетоконазол

Інгібітор CYP3A та CYP2C19

Флуконазол

Індуктор CYP

Рифампіцин

Метотрексат

Такролімус

Циклоспорин

Дозу тофацитінібу слід зменшити  .

 

Дозу тофацитінібу слід зменшити  .

 

Ефективність може знизитися

Коригування дози не потрібне

Одночасне застосування тофацитінібу

з такролімусом слід уникати

Одночасне застосування тофацитінібу

з циклоспорином слід уникати

Відносини щодо контрольної групи

Супутній

лікарський засіб

ФК

Відносини та 90%-ї ДІ

Рекомендації

Примітка: Під контрольною групою маються на увазі пацієнти, які отримували лише тофацитиніб.

• ; а  Дозу тофацитінібу слід зменшити до 5 мг двічі на день пацієнтам, які отримували дозу 10 мг двічі на день. Дозу тофацитінібу слід зменшити до 5 мг один раз на день пацієнтам, які отримували дозу 5 мг двічі на день (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Потенційна здатність тофацитинібу впливати на ФК інших лікарських засобів.

Одночасне застосування тофацитінібу не впливало на ФК пероральних контрацептивів – левоноргестрелу та этинілестрадіолу – у здорових жінок-добровольців.

У пацієнтів із РА одночасно застосування тофацитінібу з МТХ у дозі 15–25 мг один раз на тиждень знижувало значення AUC і C max  МТХ на 10 і 13 % відповідно. Ступінь зниження експозиції МТХ не вимагає зміни індивідуально підібраної дози МТХ.

Пацієнти дитячого віку

Дослідження взаємодії лікарських засобів проводилися лише за участю дорослих пацієнтів.

Особливості щодо застосування

Застосування пацієнтам віком від 65 років.

Враховуючи підвищений ризик виникнення серйозних інфекцій, інфаркту міокарда та злоякісних новоутворень у разі застосування тофацитинібу пацієнтам віком від 65 років, тофацитиніб слід застосовувати таким пацієнтам лише за відсутності відповідних альтернативних методів лікування (див. додаткову інформацію нижче).

Застосування в комбінації з іншими лікарськими засобами

Застосування тофацитинибу в комбінації з біологічними препаратами, такими як антагоністи фактора некрозу опухоли (ФНП), антагоністи інтерлейкіну (IL)-1R, антагоністи IL-6R, моноклональні антитіла до CD20, антагоністи IL17, антагоністи антиінтегрини, селективні модулятори костимуляції та потужні імунодепресанти, такі як азатіоприн, 6-меркаптопурин, циклоспорин та такролімус, не вивчалося, тому слід уникати таких комбінацій у зв'язку з можливістю посилення імуносупресії та підвищеним ризиком розвитку інфекцій.

У клінічних дослідженнях щодо показання РА спостерігалася більш висока частота виникнення побічних реакцій при застосуванні комбінації тофацитінібу з MTX порівняно з монотерапією тофацитінібом.

Застосування тофацитінібу у комбінації з інгібіторами фосфодіестерази 4 не вивчалось у клінічних дослідженнях із застосуванням тофацитінібу.

Венозна тромбоемболія (СТЕ)

У пацієнтів, які отримували тофацитиніб, спостерігалися серйозні ускладнення у вигляді ВТЕ, включаючи тромбоемболію легеневої артерії (ТІЛА), деякі з випадків були летальними, і тромбозу глибоких вен (ТГВ). У рандомізованому післяреєстраційному дослідженні безпеки за участю пацієнтів із ревматоїдним артритом віком від 50 років з принаймні одним додатковим фактором ризику серцево-судинних ускладнень спостерігався дозозалежний підвищений ризик розвитку ВТЕ під час застосування тофацитинібу порівняно з інгібіторами ФНП. властивості»).

У пошуковому ретроспективному аналізі в межах цього дослідження, проведеному за участю пацієнтів із відомими факторами ризику ВТЄ, випадки настання ВТЕ надалі спостерігалися частіше у пацієнтів, які отримували тофацитиніб і у яких через 12 місяців терапії рівень D-димеру був у два рази вищий за верхню межу. норми (≥ 2 × ВМН), порівняно з пацієнтами з рівнем D-димеру < 2 × ВМН; ця тенденція не спостерігалась у пацієнтів, які отримували інгібітори ФНП. Інтерпретація обмежується низьким кількістю подій ВТЕ та обмеженими результатами аналізів на D?димер (який оцінювався лише на вихідному рівні, через 12 місяців і наприкінці дослідження). У пацієнтів, які не мали ВТЕ під час дослідження, середні рівні D-димеру були значно знижені на 12-му місяці порівняно з вихідним рівнем у всіх групах терапії. Однак рівні D-димеру ≥ 2 × ВМН на 12-му місяці спостерігалися приблизно у 30 % пацієнтів без подальших подій ВТЕ, що вказує на обмежену специфічність аналізу на D?димер у цьому дослідженні.

Тофацитініб слід з обережністю застосовувати пацієнтам із відомими факторами ризику ВТЕ незалежно від показань і застосовуваної дози.

Тофацитініб у дозі 10 мг двічі на день для підтримувальної терапії не рекомендується застосовувати пацієнтам із виразковим колитом (ВК), у яких є відомі фактори ризику ВТЕ, за винятком випадків, коли немає альтернативних методів лікування (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). ).

Фактори ризику СТЕ охоплюють попередні події СТЕ; до груп ризику належать пацієнти, які перенесли серйозну операцію, іммобілізацію, інфаркт міокарда (протягом попередніх 3 місяців), серцеву недостатність; пацієнти, які застосовують комбіновані гормональні контрацептиви або замісну гормональну терапію; пацієнти зі спадковими порушеннями згортання крові; пацієнти зі злоякісними новоутвореннями. Слід також враховувати додаткові фактори ризику ВТЕ, таких як вік, ожиріння (ІМТ ≥ 30), сахарний діабет, артеріальна гіпертензія, куріння. Під час терапії тофацитинібом слід періодично виконувати повторне обстеження пацієнтів для оцінки ризику ВТЕ.

Пацієнтам із РА та з відомими факторами ризику ВТЕ слід виконати аналіз для визначення рівня D-димеру приблизно через 12 місяців після початку терапії. переконатися, що клінічна користь такої терапії перевищує її ризики.

Пацієнтам з ознаками та симптомами ВТЕ слід негайно виконати обстеження та у разі підозри на ВТЕ припинити застосування тофацитинібу незалежно від дози чи показання, за яким він застосовувався.

Серйозні інфекції

Повідомлялося про серйозні та іноді летальні інфекції, спричинені бактеріальними, мікобактеріальними, інвазивними грибковими, вірусними або іншими умовно-патогенними (опортуністичними) мікроорганізмами, у пацієнтів, які отримували терапію тофацитинібом. Ризик опортуністичних інфекцій вищий в азіатському географічному регіоні (див. розділ «Побічні реакції»). Пацієнти з ревматоїдним артритом, що отримують кортикостероїди, можуть бути схильними до виникнення інфекцій.

Не слід розпочинати терапію тофацитинібом пацієнтам з активними інфекціями, зокрема локалізованими.

Перед початком терапії слід ретельно зважити ризики та користь від застосування лікарського засобу пацієнтам:

• з рецидивуючими інфекціями;
• з наявністю в анамнезі серйозних чи опортуністичних інфекцій;
• які мешкали в районах ендемічних мікозів або подорожували до них;
• які мають супутні захворювання, що можуть робити пацієнтів більш схильними до розвитку інфекцій.

Під час та після терапії тофацитинібом слід ретельно слідкувати за пацієнтами для раннього виявлення ознак та симптомів інфекції. Якщо у пацієнта розвивається серйозна інфекція, опортуністична інфекція або сепсис, терапію цим препаратом слід припинити. Пацієнту, у якого під час терапії тофацитинибом розвивається нова інфекція, потрібно негайно виконати повне діагностичне обстеження, яке підходить для пацієнтів з ослабленим імунітетом, розпочати відповідну антимікробну терапію та ретельно слідкувати за станом такого пацієнта.

Оскільки у людей похилого віку та в популяції хворих на цукровий діабет в цілому частота випадків виникнення інфекцій підвищується, слід з обережністю застосовувати препарат під час лікування людей похилого віку та пацієнтів з діабетом (див. розділ «Побічні реакції»). Можливість застосування тофацитинібу пацієнтам віком понад 65 років слід розглядати лише у разі відсутності належних альтернативних методів терапії.

Ризик інфікування може підвищуватися зі збільшенням ступеня лімфопенії, тому під час оцінювання індивідуального ризику виникнення інфекції у пацієнта слід враховувати дані щодо кількості лімфоцитів. Критерії припинення терапії та виконання моніторингу при лімфопенії наведені у розділі «Спосіб застосування та дози».

Туберкулез

Перед початком терапії слід ретельно зважити ризики та користь від застосування препарату пацієнтам:

• які були в контакті із хворим на туберкулез;
• які мешкали в районах ендемічного туберкулезу або подорожували до них.

Перед початком застосування тофацитинібу та під час його застосування (з інтервалами, зазначеними у відповідних рекомендаціях) пацієнтам слід виконувати обстеження та аналізи для виявлення латентної чи активної інфекції.

Пацієнти з латентним туберкульозом, які мали позитивний результат аналізу, перед початком застосування тофацитинібу мають пройти курс стандартної антимікобактеріальної терапії.

Доцільність протитуберкульозної терапії перед застосуванням тофацитинібу також слід розглянути для пацієнтів із негативним результатом тесту на туберкульоз, але у яких в анамнезі був латентний або активний туберкульоз і немає підтвердження того, що пацієнт пройшов належний курс лікування, або для пацієнтів, у яких результат тесту негативний, але є фактори ризику інфікування туберкульозом. Рекомендується проконсультуватися з медичним працівником, який має досвід лікування туберкулезу, щоб допомогти прийняти рішення щодо доцільності початку протитуберкульозної терапії для шкірного конкретного пацієнта. Потрібно ретельно відстежувати ознаки та симптоми розвитку туберкульозу, зокрема у пацієнтів, у яких до початку терапії був получений негативний результат тесту на латентну туберкульозну інфекцію.

Реактивація вирусної інфекції

У клінічних дослідженнях тофацитинібу спостерігалися випадки реактивації вирусних інфекцій та випадки реактивації вирусу герпесу (наприклад, оперізуючого герпесу). Серед пацієнтів, які отримували терапію тофацитинібом, захворюваність на оперізуючий герпес підвищується у таких підгрупах:

• пацієнти з Японії чи Кореї;
• пацієнти з абсолютним кількістю лейкоцитів менше 1000 клітин/мм 3  (див. розділ «Спосіб застосування та дози»);
• пацієнти із тривалим ревматоїдним артритом, які раніше отримували два або більше біологічних протиревматичних препаратів, що модифікують перебіг захворювання (DMARD);
• пацієнти, які отримували цей препарат у дозі 10 мг двічі на день.

Вплив тофацитинібу на реактивацію хронічного вірусного гепатиту невідомий. Пацієнти з позитивним результатом скринінгового тесту на гепатит B або C не допускалися до участі у клінічних дослідженнях. Перед початком і під час терапії тофацитинибом слід виконувати скринінгове обстеження на вирусний гепатит відповідно до клінічних рекомендацій.

Серйозні несприятливі серцево-судинні події (включно з інфарктом міокарда)

У пацієнтів, які отримували тофацитиниб, спостерігалися серйозні несприятливі серцево-судинні події (major adverse cardiovascular events, MACE).

У рандомізованому післяреєстраційному дослідженні безпеки за участю пацієнтів із ревматоїдним артритом віком від 50 років з принаймні одним додатковим фактором ризику серцево-судинних ускладнень спостерігалося підвищення частоти виникнення інфаркту міокарда під час застосування тофацитінібу порівняно з інгібіторами ФНП. Пацієнтам віком понад 65 років, пацієнтам, які курять чи курили в минулому, а також пацієнтам з іншими факторами ризику серцево-судинних ускладнень тофацитініб слід застосовувати лише за відсутності відповідних альтернативних методів лікування.

Злоякісні новоутворення та лімфопроліферативні захворювання

Тофацитініб може впливати на здатність організму перешкоджати розвитку злоякісних новоутворень.

У рандомізованому післяреєстраційному дослідженні безпеки за участю пацієнтів із ревматоїдним артритом віком від 50 років з принаймні одним додатковим фактором ризику серцево-судинних ускладнень спостерігалося підвищення частоти виникнення злоякісних новоутворень (за винятком немеланомного раку шкіри), особливо раку легень і з інгібіторами ФНП (див. розділ «Побічні реакції»).

Рак легень та лімфому у пацієнтів, які отримували тофацитиніб, також спостерігалися в інших клінічних дослідженнях та у післяреєстраційний період.

У пацієнтів, які отримували тофацитиніб, спостерігалися інші злоякісні новоутворення у клінічних дослідженнях та у післяреєстраційний період, зокрема, серед іншого, рак молочної залози, меланома, рак передміхурової залози та рак підшлункової залози.

Пацієнтам віком понад 65 років, пацієнтам, які курять або курили в минулому, а також пацієнтам з іншими факторами ризику злоякісних новоутворень (наприклад із наявними злоякісними новоутвореннями або злоякісними новоутвореннями в анамнезі, крім успішно вилікуваного немеланомного раку шкіри) тофацитиніб альтернативних методів лікування

Немеланомний рак шкіри

У пацієнтів, які отримували тофацитініб, спостерігалися випадки розвитку немеланомного раку шкіри (НМРШ). Ризик виникнення НМРШ може бути вищим у пацієнтів, які отримують тофацитініб у дозі 10 мг двічі на день, ніж у пацієнтів, які отримують тофацитініб у дозі 5 мг двічі на день. Рекомендується періодично проводити огляд шкіри пацієнтів, які мають підвищений ризик розвитку раку шкіри (див. розділ «Побічні реакції»).

Інтерстиціальна хвороба легень

Також рекомендується з обережністю застосовувати цей лікарський засіб пацієнтам із хронічними захворюваннями легень в анамнезі, оскільки вони можуть бути більш схильними до розвитку інфекцій. Повідомлялося про випадки інтерстиціальної хвороби легень (деякі з них мали летальні наслідки) у пацієнтів, які отримували тофацитиниб у клінічних дослідженнях щодо показання РА та у післяреєстраційний період, хоча роль інгібування янус-кіназ (JAK) у цих випадках невідома. Відомо, що пацієнти азійського походження з РА мають вищий ризик розвитку інтерстиціальної хвороби легень, тому застосовувати цей препарат таким пацієнтам слід із обережністю.

Перфорація стінок шлунково-кишкового тракту

У клінічних дослідженнях повідомлялося про випадки перфорації стінок шлунково-кишкового тракту, хоча роль інгібування JAK у цих випадках невідома. Тофацитініб слід застосовувати з обережністю пацієнтам, у яких може бути підвищений ризик перфорації стінок шлунково-кишкового тракту (наприклад, пацієнтам із дивертикулітом в анамнезі; пацієнтам, які одночасно отримують кортикостероїди та/або нестероїдні протизапальні препарати). Пацієнтам, у яких з'явилися нові ознаки та симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, слід негайно виконати обстеження для раннього виявлення перфорації стінок шлунково-кишкового тракту.

Печінкові ферменти

Терапія тофацитінібом була асоційована зі збільшенням частоти випадків підвищення рівня печінкових ферментів у деяких пацієнтів (див. розділ «Побічні реакції»). на тлі одночасного застосування потенційно гепатотоксичних лікарських засобів, а саме від метотрексат. тофацитінібу слід припинити, доки цей діагноз не буде виключено.

Гіперчутливість

У післяреєстраційний період повідомлялося про випадки виникнення реакцій гіперчутливості, пов'язані із застосуванням тофацитинібу. Алергічні реакції включали ангіоневротичний набряк та кропив'янку; виникали серйозні реакції. У разі виникнення будь-якої серйозної алергічної або анафілактичної реакції застосування тофацитінібу слід негайно припинити.

Лабораторні параметри

Лімфоцити

Терапія тофацитинібом була асоційована зі збільшенням частоти виникнення лімфопенії порівняно з плацебо. Кількість лімфоцитів менше 750 клітин/мм 3  була асоційована з підвищеною частотою виникнення серйозних інфекцій. Рекомендується не починати та не продовжувати терапію тофацитинибом пацієнтам, у яких підтверджена абсолютна кількість лімфоцитів становить менше 750 клітин/мм 3 . Кількість лімфоцитів слід контролювати на вихідному рівні та кожні 3 місяці після цього. Рекомендації щодо коригування дози залежно від кількості лімфоцитів див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Нейтрофілі

Терапія тофацитинибом була асоційована зі збільшенням частоти виникнення нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 2000 клітин/мм 3 ) порівняно з плацебо. Не рекомендується розпочинати терапію тофацитинібом дорослим пацієнтам із абсолютною кількістю нейтрофілів (АКН) менше 1000 клітин/мм 3  та пацієнтам дитячого віку з АКН менше 1200 клітин/мм 3 . АКН слід контролювати на вихідному рівні, після 4–8 нед терапії та кожні 3 місяці після цього. Рекомендації щодо коригування дози залежно від рівня АКН (див. у розділі «Спосіб застосування та дози»).

Гемоглобін

Терапія тофацитінібом була асоційована зі зниженням рівня гемоглобіну. Не рекомендується розпочинати терапію тофацитинибом дорослим пацієнтам із рівнем гемоглобіну менше 9 г/дл і пацієнтам дитячого віку з рівнем гемоглобіну менше 10 г/дл. Рівень гемоглобіну слід контролювати на вихідному рівні, після 4–8 нед терапії та кожні 3 місяці після цього. Рекомендації щодо коригування дози залежно від рівня гемоглобіну див. у розділі «Спосіб застосування та дози».

Моніторинг рівня ліпідів

Терапія тофацитинибом була асоційована зі збільшенням рівнів ліпідів, таких як загальний холестерин, холестерин ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) та холестерин ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ). Максимальний ефект зазвичай спостерігався протягом 6 тижнів після початку терапії. Оцінку ліпідного профілю потрібно виконувати через 8 тижнів після початку терапії тофацитінібом. Лікування гіперліпідемії слід проводити відповідно до клінічних рекомендацій. Підвищені рівні загального холестерину та холестерину ЛПНЩ, асоційовані з тофацитинібом, можна зменшити до рівня, який був до початку терапії препаратом Ксельянз, за ??допомогою застосування статинів.

Вакцинація

Перед початком терапії тофацитинібом усім пацієнтам, особливо пацієнтам із поліартикулярною формою ювенільного ідіопатичного артриту, рекомендується виконати всі щеплення відповідно до чинних рекомендацій щодо імунізації. Є рекомендації не застосовувати живі вакцини одночасно з тофацитінібом. Під час прийняття рішення про застосування живих вакцин перед початком терапії тофацитинібом слід брати до уваги наявну раніше імуносупресію у пацієнта.

Доцільність профілактичного щеплення проти оперізуючого герпесу слід розглядати відповідно до рекомендацій щодо вакцинації. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам із тривалим ревматоїдним артритом, які раніше отримували два або більше біологічних DMARD. Якщо прийнято рішення про застосування живої вакцини проти оперізуючого герпесу, її слід назначати лише пацієнтам із відомою наявністю вітряної віспи в анамнезі або пацієнтам, які є серопозитивними щодо вірусу вітряної віспи (VZV). Якщо анамнез вітряної віспи вважається сумнівним або недостовірним, рекомендується виконати тест на антитіла до VZV.

Вакцинацію живими вакцинами слід виконувати щонайменше за 2 тижні, але бажано за 4 тижні до початку терапії тофацитинібом або відповідно до чинних рекомендацій щодо вакцинації та сумісності вакцин з імуномодулюючими лікарськими засобами. Наразі немає даних щодо вторинної передачі інфекції через живі вакцини пацієнтам, які отримують тофацитініб.

Допоміжні речовини

Цей лікарський засіб містить лактозу. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, тотальна лактазна недостатність або синдром мальабсорбції глюкози та галактози, не слід застосовувати цей препарат.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на одну таблетку, тобто практично не містить натрію.

З метою інформування про ризики, пов'язані з застосуванням тофацитинібу, та надання рекомендацій щодо зменшення цих ризиків за допомогою належного моніторингу та управління, для лікаря та пацієнта розроблені відповідні навчальні матеріали.

За посиланням https://www.pfizer.ua/2216 знаходиться інформаційна Пам'ятка для пацієнта, яку рекомендується заповнити та показувати лікарю.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Стандартних та належним чином контрольованих досліджень застосування тофацитинібу вагітним жінкам не проводилось. Було показано, що тофацитиніб спричиняє тератогенні ефекти у щурів та кроликів і впливає на пологи, а також пери/постнатальний розвиток потомства.

Як запобіжний захід застосування тофацитінібу під час вагітності протипоказано (див. розділ «Протипоказання»).

Жінки репродуктивного віку / контрацепція для жінок

Жінкам репродуктивного віку слід рекомендувати використовувати належні засоби контрацепції під час терапії тофацитинибом і протягом щонайменше 4 тижнів після приймання останньої дози.

Годування груддю

Невідомо, чи виділяється тофацитініб із грудним молоком у людини. Протипоказання»).

Репродуктивна функція

Формальних досліджень потенціалу впливу цього лікарського засобу на фертильність у людини не проводилося.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Тофацитиніб не впливає або майже не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози

Розпочинати та проводити терапію слід під контролем медичного працівника з досвідом діагностування та лікування захворювань, для лікування яких призначений тофацитиніб.

Дозі

Ревматоїдний артрит та псоріатичний артрит

Рекомендована доза становить по одній таблетці, вкритій плівковою оболонкою, 5 мг двічі на день щоденно; цю дозу не можна перевищувати.

У разі застосування в комбінації з MTX корекція дози не потрібна.

Анкілозуючий спондиліт

Рекомендована доза тофацитінібу становить 5 мг двічі на день.

Виразковий коліт

Індукційна терапія

Для індукування відповіді рекомендована доза становить 10 мг перорально двічі на день протягом 8 тижнів.

Пацієнтам, у яких не спостерігається належна терапевтична відповідь до 8-ї тижні, індукційну дозу 10 мг двічі на день можна продовжити ще на 8 тижнів (тобто загалом 16 тижнів), а потім застосовують дозу 5 мг двічі на день як підтримувальну терапію. Будь-якому пацієнтові, у якого до тижня 16 не з'явилися ознаки позитивного терапевтичного ефекту, індукційну терапію тофацитинібом слід припинити.

Підтримувальна терапія

Рекомендована доза тофацитінібу як підтримувальної терапії становить 5 мг перорально двічі на день.

Тофацитініб у дозі 10 мг двічі на день для підтримувальної терапії не рекомендується застосовувати пацієнтам із ВК, у яких є відомі фактори ризику венозної тромбоемболії (ВТЕ), за винятком випадків, коли немає альтернативних методів лікування (див. розділи «Особливості застосування» і « Побічні реакції»).

Для пацієнтів із ВК, у яких немає підвищеного ризику розвитку ВТЕ (див. розділ «Особливості застосування»), можна розглянути можливість застосування тофацитінібу у дозі 10 мг перорально два рази на день, якщо у пацієнта спостерігалося зниження відповіді на тофацитініб у дозі 5 мг два рази на добу й не було відповіді на альтернативні препарати для лікування язвенного коліту, як-от інгібітори фактора некрозу опухоли (інгібітори ФНП) Тофацитініб у дозі 10 мг двічі на день як підтримувальну терапію слід застосовувати протягом найкоротшого можливого періоду. Слід застосовувати найнижчу ефективну дозу, потрібну для підтримання відповіді.

Пацієнтам, які відповідали на терапію тофацитінібом, дозу кортикостероїдів можна зменшити та/або припинити застосування кортикостероїдів відповідно до стандартів лікування.

Поновлення терапії при ВК

Якщо терапію було перервано, можна розглянути можливість відновлення лікування тофацитинібом. Якщо спостерігалася втрата відповіді, можна розглянути доцільність повторного курсу індукційної терапії тофацитинібом у дозі 10 мг двічі на день. Період, на який припиняли терапію у клінічних дослідженнях, тривав до 1 року. Ефективність може бути відновлена ??через 8 тижнів терапії у дозі 10 мг двічі на день.

Поліартикулярний ЮІА (діти з масою тіла ≥ 40 кг)

Тофацитініб можна застосовувати як монотерапію або в комбінації з MTX.

Рекомендована доза тофацитинібу у лікарській формі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, для пацієнтів дитячого віку з масою тіла ≥ 40 кг становить 5 мг двічі на день.

Пацієнтам дитячого віку із масою тіла < 40 кг слід застосовувати інші лікарські форми тофацитінібу (розчин для перорального застосування).

Тимчасове приупинення та повне припинення застосування препарату дорослим і дітям.

Якщо у пацієнта виникла серйозна інфекція, терапію тофацитинібом слід тимчасово припинити, доки не буде досягнуто контролю інфекції.

Призупинення дозування може бути необхідним для лікування дозозалежних відхилень від норми за результатами лабораторних аналізів, зокрема лімфопенії, нейтропенії та анемії. Як показано в таблицях 1, 2 та 3 нижче, рекомендації щодо тимчасового припинення застосування лікарського засобу або залишкового припинення терапії залежать від ступеня тяжкості відхилень від норми за результатами лабораторних аналізів (див. розділ «Особливості застосування»).

Рекомендується не починати дозування препарату пацієнтам, у яких абсолютна кількість лімфоцитів (АКЛ) становить менше 750 клітин/мм 3 .

Таблиця 1. Низька абсолютна кількість лімфоцитів

Низька абсолютна кількість лімфоцитів (АКЛ) (див. розділ «Особливості застосування»)

Лабораторне значення

(клітин/мм 3 )

Рекомендації

АКЛ понад або дорівнює 750

Дозу слід залишити на поточному рівні.

АКЛ 500-750

У разі стійкого зниження показника в зазначеному діапазоні (2 рази поспіль під час рутинного тестування) слід зменшити дозу або припинити терапію.

Пацієнтам, які отримують тофацитініб у дозі 10 мг двічі на день, дозу слід зменшити до 5 мг тофацитінібу двічі на день.

Пацієнтам, які отримують тофацитініб у дозі 5 мг двічі на день, застосування препарату слід припинити.

Коли АКЛ перевищить значення 750 клітин, терапію слід поновити з урахуванням клінічної картини.

АКЛ менше 500

Якщо таке лабораторне значення підтверджується повторним тестуванням, виконаним протягом 7 днів після попереднього аналізу, терапію препаратом Ксельянз слід припинити.

Рекомендується не розпочинати терапію дорослим пацієнтам, у яких абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) становить менше 1000 клітин/мм 3 . Рекомендується не починати терапію дітям, у яких АКН становить менше 1200 клітин/мм 3 .

Таблиця 2. Низька абсолютна кількість нейтрофілів

Низька абсолютна кількість нейтрофілів (АКН) (див. розділ «Особливості застосування»)

Лабораторне значення

(клітин/мм 3 )

Рекомендації

АКН понад 1000

Дозу слід залишити на поточному рівні.

АКН 500-1000

У разі стійкого зниження показника в зазначеному діапазоні (2 рази поспіль під час рутинного тестування) слід зменшити дозу або припинити терапію.

Пацієнтам, які отримують тофацитініб у дозі 10 мг двічі на день, дозу слід зменшити до 5 мг тофацитінібу двічі на день.

Пацієнтам, які отримують тофацитініб у дозі 5 мг двічі на день, застосування препарату слід припинити.

Якщо АКН перевищуватиме значення 1000 клітин, терапію слід поновити з урахуванням клінічної картини.

АКН менше 500

Якщо таке лабораторне значення підтверджується повторним тестуванням, виконаним протягом 7 днів після попереднього аналізу, терапію препаратом Ксельянз слід припинити.

Рекомендується не розпочинати терапію дорослим пацієнтам, у яких рівень гемоглобіну становить нижче 9 г/дл. Рекомендується не розпочинати терапію дітям, у яких рівень гемоглобіну становить нижче 10 г/дл.

Таблиця 3. Низький рівень гемоглобіну

Низький рівень гемоглобіну (див. розділ «Особливості застосування»)

Лабораторне значення

(г/дл)

Рекомендації

Рівень знижується не більше ніж на 2 г/дл і становить не менше ніж 9,0 г/дл

Дозу слід залишити на поточному рівні.

Рівень знижується більше ніж на 2 г/дл або становить менше 8,0 г/дл

(що підтверджується повторним тестуванням)

Дозування слід припинити, доки рівень гемоглобіну не нормалізується.

Взаємодії

Загальну дозу дозу тофацитинибу слід зменшити вдвічі пацієнтам, які отримують потужні інгібітори ізоферменту 3A4 системи цитохрому P450 (CYP) (наприклад, кетоконазол), а також пацієнтам, які одночасно отримують 1 або кілька лікарських засобів, що спричиняють як помірне інгібування інгібування CYP2C19 (наприклад, флуконазол) (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»), а саме:

• Дозу тофацитінібу слід зменшити до 5 мг один раз на день пацієнтам, які отримують дозу 5 мг двічі на день (це стосується і дорослих, і дітей).
• Дозу тофацитінібу слід зменшити до 5 мг двічі на день пацієнтам, які отримують дозу 10 мг двічі на день (дорослим пацієнтам).

Стосується тільки дітей: наявні дані свідчать про те, що клінічне покращення спостерігається протягом 18 тижнів після початку терапії тофацитинибом. Для пацієнтів, у яких протягом цього періоду не спостерігається клінічного покращення, слід розглянути доцільність продовження терапії, але з тщательним зважуванням усіх переваг та ризиків.

Припинення терапії при анкілозуючому спондиліті

Наявні дані свідчать про те, що клінічне покращення при АС спостерігається протягом 16 тижнів після початку терапії тофацитинібом. Для пацієнтів, у яких протягом цього періоду не спостерігається клінічного покращення, слід розглянути доцільність продовження терапії, але з тщательним зважуванням усіх переваг та ризиків.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти похилого віку

Пацієнтам віком 65 років і старше корекція дози не потрібна. Дані щодо застосування препарату пацієнтам віком від 75 років наразі обмежені. Рекомендації щодо застосування пацієнтам віком старше 65 років. у розділі «Особливості застосування».

Печінкова недостатність

Таблиця 4. Корекція дози при печінковій недостатності

Категорія печінкової недостатності

Класифікація

Корекція дози таблеток різних дозувань при печінковій недостатності.

Легка ступінь

Клас A за шкалою Чайлда – П'ю

Корекція дози не потрібна.

Помірний ступінь

Клас B за шкалою Чайлда – П'ю

Дозу слід зменшити до 5 мг один раз на день, якщо при нормальній функції печінки рекомендована доза становить 5 мг двічі на день.

Дозу слід зменшити до 5 мг двічі на день, якщо при нормальній функції печінки рекомендована доза становить 10 мг двічі на день.

Тяжкий ступінь

Клас C за шкалою Чайлда – П'ю

Тофацитініб протипоказань пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ «Протипоказання»).

Ниркова недостатність

Таблиця 5. Корекція дози при нирковій недостатності

Категорія ниркової недостатності

Кліренс креатиніну

Корекція дози таблеток різних дозувань при почечній недостатності.

Легка ступінь

50-80 мл/хв

Корекція дози не потрібна.

Помірний ступінь

30-49 мл/хв

Корекція дози не потрібна.

Тяжкий ступінь (включно з пацієнтами, які перебувають на гемодіалізі)

< 30 мл/хв

Дозу слід зменшити до 5 мг один раз на день, якщо при нормальній функції почок рекомендована доза становить 5 мг двічі на день.

Дозу слід зменшити до 5 мг двічі на день, якщо при нормальній функції почок рекомендована доза становить 10 мг двічі на день.

Пацієнти з тяжкою почечною недостатністю повинні отримувати зменшену дозу навіть після завершення гемодіалізу (див. розділ «Фармакокінетика»).

Пацієнти дитячого віку

Безпека та ефективність застосування тофацитинібу дітям віком до 2 років із поліартикулярним ЮІА не оцінювалися. Дані відсутні.

Безпека та ефективність застосування тофацитинібу дітям віком до 18 років у разі застосування за іншими показаннями (наприклад, у разі язвенного коліту) не оцінювалися. Дані відсутні.

Спосіб застосування

Для перорального застосування.

Тофацитініб застосовують перорально під час їди або незалежно від прийому їжі.

Для пацієнтів із ускладненим ковтанням таблетки тофацитинібу можна подрібнити і дати проглотнути з водою. 

Діти.

Застосування препарату Ксельянз у формі таблеток у дозуванні 5 мг для лікування активного поліартикулярного ювенільного ідіопатичного артриту (поліартриту з позитивним [RF+] або негативним [RF-] результатом тесту на ревматоїдний фактор і поширеного олігоартриту) можливе лише для пацієнтів дитячого віку 40 кг.

Безпека та ефективність застосування лікарського засобу пацієнтам дитячого віку за іншими показаннями, крім активного поліартикулярного ювенільного ідіопатичного артриту (поліартриту з позитивним [RF+] або негативним [RF-] результатом тесту на ревматоїдний фактор та поширеного олігоартриту), не встановлені.

Передозування

У разі передозування рекомендується відстежувати у пацієнта ознаки та симптоми побічних реакцій. Специфічного антидоту на випадок передозування тофацитинібу не існує. Показане симптоматичне та підтримувальне лікування.

Дані фармакокінетики під час одноразового застосування доз до 100 мг включно у здорових добровольців вказують на те, що слід очікувати, що понад 95 % введеної дози буде виведено протягом 24 годин.

Побічні ефекти

Резюме профілю безпеки

Ревматоїдний артрит

Найчастішими серйозними побічними реакціями були серйозні інфекції (див. розділ «Особливості застосування»). У дослідженні довгострокової безпеки у всієї популяції пацієнтів, яким показаний цей препарат, найчастішими серйозними інфекціями, про які повідомлялося під час застосування тофацитинибу, були пневмонія (1,7 %), оперізуючий герпес (0,6 %), інфекції сечовивідних шляхів (0, 4 %), флегмона (0,4 %), дивертикуліт (0,3 %) та апендицит (0,2%). Серед опортуністичних інфекцій, зареєстрованих під час застосування тофацитинібу, були туберкульоз та інші мікобактеріальні інфекції, криптококоз, гістоплазмоз, кандидоз ст.

*Все результаты индивидуальны и зависят от Вашего состояния здоровья