Главная » Каталог лекарств

МИТОКСАНТРОН ЭБЕВЕ 2МГ/МЛ 10МЛ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

МІТОКСАНТРОН “ЕБЕВЕ" (Mitoxantron “Ebewe")

Загальна характеристика:

міжнародна назва:mitoxantrone;

основні фізико-хімічні властивості:прозорий блакитний розчин;

склад:1 мл розчину містить 2,33 мг мітоксантронугідро хлориду (що еквівалентно 2 мг мітоксантрону);

допоміжні речовини: натрію хлорид, натрію ацетат, кислота оцтова, натрію сульфат, водадля ін’єкцій.

Форма випуску.Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтичнагрупа.Антинеопластичнізасоби. Антрацикліни і споріднені субстанції. Код АТС L01D B07.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Мітоксантрон є похідним антрацендіону, який зв’язується з ядерною ДНК. Механізм дії мітоксантрону ще не вивчений повністю. Цитотоксична дія мітоксантрону як напроліферуючі, так і непроліферуючі культури людських клітин свідчить про відсутність фазоспецифічності ефекту.

Мітоксантрон можезастосовуватись у поєднанні з іншими цитостатиками і глюкокортикостероїдами. При цьому посилюється пригнічення функції кісткового мозку і негативна дія наслизову оболонку шлунково-кишкового тракту, однак ці ефекти мають оборотний характер. Щоб запобігти таким небажаним побічним ефектам, необхідна адекватна корекція доз. При паралельному застосуванні мітоксантрону та інших лікарських засобів неочікувані або серйозні побічні реакції не спостерігалися.

Фармакокінетика.Кліренс мітоксантрону з плазми після внутрішньо венного введення має трифазний характер.

Мітоксантроншвидко і широко розподіляється в тканинах.

Приблизно 78% мітоксантрону зв’язується з білками.

Мітоксантронекскретується нирковою і гепатобіліарною системами. В перші 5 діб виводиться лише 20-32% введеної дози (6-11% із сечею і 13-25% з фекаліями). У сечі 65% мітоксантрону знаходиться у вигляді вихідної незміненої субстанції, а 35% –переважно у вигляді двох неактивних метаболітів і їх глюкуронідних кон’югатів. Приблизно дві третини їх кількості екскретується в першу добу.

Процес елімінаціїмітоксантрону повільний, середній період напів виведення становить 12 діб (діапазон 5-18 діб). Концентрації мітоксантрону в тканинах утримуються настабільному рівні тривалий час. Періоди напів виведення мітоксантрону приблизно однакові при одноразовому введенні препарату кожні 3 тижні і при введенні 5днів поспіль кожні 3 тижні.

Показання для застосування.Застосовують самостійно або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами для лікування метастатичного раку молочної залози, неходж кінської лімфоми і гострогонелімфобластного лейкозу в дорослих.

У поєднанні знизькими дозами кортикостероїдів застосовують при поширеномугормон резистентному раку передміхурової залози з больовим синдромом у разі недостатньої ефективності або неможливості застосування анальгетичних засобів.

Для лікування хворих з вторинним прогресуючим розсіяним (множинним) склерозом (ВПРС) або рецидивно-ремітую чим розсіяним склерозом (РРРС).

Як паліативний засіб при первинному неоперабельному печінково клітинному раку.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі іпацієнти похилого віку

Метастатичний рак молочної залози, неходж кінська лімфома, печінково клітинний рак

Моно терапія. Рекомендована початкова доза мітоксантрону – 14 мг/м2поверхні тіла шляхом разового внутрішньо венного введення. Повторні введення початкової дози можливі з інтервалом 21 день у разі відновлення кількості лейкоцитів і тромбоцитів до прийнятних рівнів. При лікуванні пацієнтів зі зниженими резервами кісткового мозку (наприклад унаслідок попередньої хіміотерапії або поганого загального стану) рекомендується знижувати початкову дозу до 12 мг/м2поверхні тіла або нижче.

Наступні дози ічас їх введення повинні визначатися залежно від ступеня і тривалостімієлосупресії. Мітоксантрон не можна вводити пацієнтам, у яких кількістьнейтрофілів і/або тромбоцитів менша відповідно за 1500/мм3і 25000/мм3. В таблиці 1 наведені рекомендації щодо корекції доз при лікуванні поширеного раку молочної залози і неходж кінської лімфоми, виходячи з найнижчої кількості лейкоцитів і тромбоцитів (яка звичайно спостерігається приблизно через 10 дібпісля введення препарату).

Таблиця 1.

Мінімальна кількість формених елементів крові

Час відновлення показників

Наступна доза після відновлення гематологічних показників

Лейкоцити

Тромбоцити

> 1,5 × 109/л

і > 50 × 109/л

≤ 21 доби

Доза, що дорівнює попередній, введення після відновлення гематологічних показників.

> 1,5 × 109/л

і > 50 × 109/л

> 21 доби

Відстрочення введення до відновлення гематологічних показників, потім введення дози, що дорівнює попередній.

< 1,5 × 109/л

або < 50 × 109/л

Будь-який

Доза, зменшена на 2 мг/м2порівняно з попередньою, введення після відновлення гематологічних показників.

< 1,0 × 109/л

або < 25 × 109/л

Будь-який

Доза, зменшена на 4 мг/м2порівняно з попередньою, введення після відновлення гематологічних показників.

Комбінована терапія. Мітоксантрон може застосовуватись як складова комбінованої терапії. При метастатичному раку молочної залози ефективними є комбінації мітоксантронуз циклофосфамідом і 5? фтор урацилом або метотрексатом і мітоміцином С. Детальну інформацію щодо доз і схем лікування можна знайти в медичній літературі.

При застосуваннімітоксантрону в поєднанні з іншими мієлосупресивними препаратами початкова доза повинна бути знижена на 2-4 мг/м2поверхні тіла порівняно з дозоюпри моно терапії. Наступні дози визначаються залежно від інтенсивності і тривалості пригнічення функції кісткового мозку (див. таблицю 1).

Гормон резистентнийрак передміхурової залози з больовим синдромом

Мітоксантронпризначають у дозі 12 мг/м2поверхні тіла шляхом короткихвнутрішньо венних інфузій з інтервалами у 21 добу в поєднанні з преднізолоном (10 мг перорально).

В таблицях 2 і 3наведені рекомендації щодо корекції доз мітоксантрону при лікуваннігормон резистентного раку передміхурової залози з больовим синдромом.

Таблиця 2.

Кількість формених елементів крові безпосередньо перед наступним курсом лікування

Корекція доз під час наступного курсу лікування

Лейкоцити

Гранулоцити

Тромбоцити

> 3 × 109/л

і > 1,5 × 109/л

і > 150 × 109/л

Корекція доз не потрібна.

< 3 × 109/л

або < 1,5 × 109/л

або < 150 × 109/л

Збільшення інтервалів між курсами з інкрементом 1 тиждень до відновлення кількості формених елементів крові.

Таблиця 3.

Найнижча кількість формених елементів крові (через 10-14 днів після введення)

Корекція доз під час наступного курсу лікування

Гранулоцити

Тромбоцити

< 0,5 × 109/л

або < 50 × 109/л

Зниження дози на 2 мг/м2

> 1,0 × 109/л

і > 100 × 109/л

При мінімальних токсичних ефектах не гематологічного характеру – збільшення дози на 2 мг/м2

Гострийнелімфобластний лейкоз

Моно терапія при рецидиві. Для індукції ремісії мітоксантрон рекомендується застосовувати у дозі 12 мг/м2поверхні тіла шляхом внутрішньо венного введення 1 раз надобу протягом 5 днів поспіль (усього 60 мг/м2). Аналіз даних клінічних випробувань показав, що у пацієнтів з повними ремісіями результат був досягнутий вже після першого курсу такої терапії.

Комбінована терапія. При лікуванні гострого нелімфобластного лейкозу мітоксантроннайчастіше застосовують у поєднанні з цитарабіном. Така комбінована схема є ефективною як при первинному ГНЛЛ, так і при рецидиві захворювання.

Пацієнтам, якіраніше не лікувалися, мітоксантрон призначають у дозі 10-12 мг/м2поверхні тіла внутрішньо венно 3 дні поспіль у комбінації з цитарабіном (100мг/м2внутрішньо венно шляхом безперервної інфузії 7 днів поспіль). Звичайно після першого курсу індукційної терапії призначають ще один курс індукційної терапії і курс консолідуючої терапії. Під час клінічних досліджень тривалість курсів індукційної і консолідуючої терапії мітоксантроном зменшували до 2 діб, а тривалість курсів лікування цитарабіном – до 5 діб. У кожному випадку рішення про модифікацію стандартної схеми терапії повинен приймати лікар виходячи зі стану хворого.

У разі рецидивів захворювання або неефективності первинної традиційної хіміотерапії може бути ефективною комбінація “мітоксантрон + етопозид". Однак слід мати на увазі, що комбінована терапія мітоксантроном у поєднанні з етопозидом або іншими цито токсичними препаратами може спричинювати більш виражене пригнічення функції кісткового мозку.

Дозимітоксантрону коригують залежно від токсичних ефектів, відповіді на терапію та індивідуальних особливостей пацієнтів.

У разі аномальних результатів печінкових тестів може виявитися необхідною корекція доз. Слід бути особливо обережним при лікуванні пацієнтів із захворюваннями печінки.

Обережність також необхідна при лікуванні пацієнтів із захворюваннями нирок.

Детальна інформація щодо доз і схем лікування наводиться у спеціальній медичній літературі.

Розсіяний (множинний) склероз

Мітоксантронпризначають у дозі 12 мг/м2поверхні тіла кожні 3 місяці. У разіпояви негативних побічних ефектів дози коригують згідно рекомендацій в таблиці 4.

Таблиця 4.

Доза

Клінічні ознаки токсичності

Лейкоцити

Тромбоцити

10 мг/м2

Помірні або тяжкі

–

–

9 мг/м2

–

< 3,5 × 109/л

< 100 × 109/л

6 мг/м2

–

< 3,5 × 109/л

< 75 × 109/л

Тривалість лікування пацієнтів, що отримують рекомендовані дози 12 мг/м2поверхні тіла, звичайно становить 24 місяці. Вона може бути скорочена, наприклад, через токсичні ефекти. Успіх лікування залежить не лише від тривалості терапії.

Деякі пацієнти отримували мітоксантрон довший час, при цьому кумулятивні дози перевищували 100мг/м2. Однак звичайно кумулятивну дозу 100 мг/м2поверхні тіла перевищувати не слід. Рішення про доцільність терапії впродовж більше 2років має прийматися індивідуально в кожному випадку.

Діти іпідлітки

Оскільки досвід терапії мітоксантроном дитячого лейкозу обмежений, загальні рекомендації щододоз і схем лікування дітей ще не розроблені.

Спосіб застосування

Препарат призначений лише для внутрішньо венного застосування.

Перед застосуванням Мітоксантрон “Ебеве” повинен бути розведений щонайменше 50 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Розведений розчинмітоксантрону вводять протягом не менше 3 хвилин у струмінь вільноївнутрішньо венної інфузії одного із зазначених вище розчинів.

Мітоксантрон“Ебеве” не слід змішувати з іншими лікарськими засобами в одному розчині дляінфузій.

У разіекстравазації введення слід негайно припинити і продовжити його в іншу вену.

Враховуючи відсутність шкірно-наривної дії мітоксантрону, ризик тяжких місцевих реакцій при випадковому пара венозному введенні незначний.

Інструкції медичному персоналу

При маніпуляціях з Мітоксантроном “Ебеве” слід додержуватися правил роботи з цитостатиками.

При відборі препарату флакон слід тримати вертикально пробкою догори, щоб запобігти збиранню крапель мітоксантрону в пробці (це потенційно може спричинити розпилення розчину). Дозволяється лише одноразовий відбір препарату з флакону.

При роботі зМітоксантроном “Ебеве", як і з іншими цито токсичними речовинами, слід бути обережним і користуватися захисними рукавичками, масками та комбінезонами.

Необхідно уникати потрапляння розчинів мітоксантрону на шкіру, слизові оболонки або в очі. Якщоце все ж сталося, уражене місце промивають великою кількістю води.

Вагітні неповинні працювати з Мітоксантроном “Ебеве".

Рекомендується нижченаведена процедура очищення поверхонь у разі потрапляння на них розчинівмітоксантрону.

Готують 50% водний розчин свіжого концентрованого хлорного вапна (з вмістом активного хлору приблизно 10-13%). Можна використовувати патентовані засоби будь-яких відомих виробників, що містять гіпохлорит натрію або кальцію. Розчином хлорного вапна змочують шматок тканини, що абсорбує вологу, і накладають його на забруднену ділянку. Розлитий розчин мітоксантрону можна вважати дез активованим після повного зникнення блакитного забарвлення. Тканину, змочену хлорним вапном, прибирають і завертають у суху тканину. Ділянку промивають водою і протирають сухою тканиною. Ці маніпуляції слід виконувати у захисних рукавичках, масках і комбінезонах.

Всі речі, що перебували у контакті з розчином мітоксантрону (шприци, голки, тканина тощо), слід вважати токсичними відходами. Рекомендується знищувати такі відходи шляхом спалення.

Побічна дія.

Побічні ефекти збоку системи кровотворення і лімфатичної системи

Дуже поширені (>10%). Транзиторна лейкопенія зі зниженням кількості лейкоцитів до найнижчого рівня через 10-13 діб після введення мітоксантрону (тяжка лейкопенія у 6% пацієнтів), тромбоцит опенія (тяжка тромбоцит опенія в 1% пацієнтів).

Поширені (>1%–

Поодинокі (>0,01% –

Дозолімітую чимфактором при терапії мітоксантроном є пригнічення функції кісткового мозку. Найбільш виражена і тривала мієлосупресія спостерігається у пацієнтів, якіраніше отримували хіміо- або променеву терапію.

Терапія інгібіторами топоізомерази II, зокрема мітоксантроном, у поєднанні з іншими протипухлинними препаратами і/або променевою терапією асоціюється зі зростанням ризику розвитку гострого мієлоїдного лейкозу або мієлодиспластичного синдрому.

Побічні ефекти збоку нервової системи

Поширені (>1%–

Побічні ефекти збоку системи зору

Окремі випадки (

Побічні ефекти збоку серцевої системи

Поширені (>1%–

Непоширені (>0,1% –2поверхні тіла).

Необхідно контролю вати функцію серця хворих, які отримали кумулятивні дози мітоксантронупонад 160 мг/м2поверхні тіла.

Ризик ураження серця вищий у пацієнтів, які раніше лікувалися антрациклінами або іншимикардіо токсичними онколітичними препаратами, отримували променеву терапію намедіастинальну ділянку або мали кардіологічні захворювання в анамнезі. Зафіксовані випадки кардіоміопатії і анафілактичних/анафілактоїдних реакцій (зокрема, анафілактичного шоку).

Побічні ефекти збоку респіраторної системи і органів середостіння

Поширені (>1%–

Непоширені (>0,1% –

Побічні ефекти збоку шлунково-кишкового тракту

Дуже поширені (>10%). Слабка нудота і блювання приблизно у половини пацієнтів (тяжкі нудота і блювання в 1% хворих), стоматит, діарея, біль у ділянці шлунка, анорексія, запор, запалення слизових оболонок, зміни смакових відчуттів.

Непоширені (>0,1% –

Побічні ефекти збоку гепатобіліарної системи

Непоширені (>0,1% –

Побічні ефекти збоку шкіри та підшкірних тканин

Дуже поширені (>10%). Алопеція I-II ступеня приблизно у половини пацієнтів (тяжка алопеціявідмічається рідко).

Непоширені (>0,1% –

Поодинокі (>0,01% –

Висипання, оніхолізис, блакитне забарвлення шкіри та нігтів, дистрофія нігтів.

Побічні ефекти збоку ниркової і сечовидільної систем

Поширені (>1%–

Непоширені (>0,1% –

Побічні ефекти збоку репродуктивної системи і молочних залоз

Поширені (>1%–

Побічні ефекти загального характеру і місцеві реакції

Непоширені (>0,1% –

Окремі випадки (

Як примоно терапії мітоксантроном, так і при комбінованій терапії відмічались окремі випадки синдрому лізису пухлини (який характеризується гіперурикемією, гіперкаліємією, гіперфосфатемією і гіпокальціємією).

У разіекстравазації в місці введення можуть спостерігатися еритема, набряк, біль, жарі/або блакитне забарвлення шкіри. Екстравазація може спричинити некроз тканин, який потребує хірургічного оброблення ураженої ділянки і трансплантації шкіри. В місцях інфузій також часом розвивається флебіт.

У хворих налейкоз профіль побічних ефектів у цілому схожий на вищезазначений, хоча частотаі тяжкість побічних ефектів (зокрема стоматиту і запалень слизових оболонок) вищі.

Протипоказання.

Виражене пригнічення функції кісткового мозку.

Гіпер чутливість до мітоксантрону або інших компонентів препарату.

Лактація.

Вагітність (див.“Вагітність і лактація").

Забороняється вводити мітоксантрон інтратекально.

Забороняється вводити мітоксантрон внутрішньоартеріально.

Передозування.

Залежно від дозиі фізичного стану пацієнта можуть відмічатися токсичні ураження системи кровотворення, шлунково-кишкового тракту, печінки і нирок.

Були зафіксовані поодинокі летальні випадки внаслідок тяжкої лейкопенії із супутніми інфекціями при ненавмисному разовому введенні мітоксантрону в дозах, що перевищували рекомендовані більш ніж у 10 разів.

Специфічного антидоту мітоксантрону не існує.

У разі передозування пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом. Лікування–симптоматичне і підтримуюче.

Мітоксантронекстенсивно зв’язується з тканинами, тому малоймовірно, що перитонеальнийдіаліз або гемодіаліз можуть допомогти у разі передозування.

Особливості застосування.

Мітоксантрон“Ебеве” є цитотоксичним препаратом і лікування ним має здійснюватися піднаглядом лікаря-онколога за наявності засобів для клінічного і лабораторного моніторингу стану пацієнта під час і після лікування.

При маніпуляціях з мітоксантроном слід бути обережним і додержуватися правил роботи зцитостатиками.

У процесі лікування необхідний регулярний моніторинг головних клінічних, гематологічних і біохімічних показників. Кількість формених елементів крові необхідно визначати декілька разів протягом курсу лікування. Залежно від цих показників відповідним чином коригують дози препарату.

Мітоксантрон слідз обережністю призначати пацієнтам з пригніченням функції кісткового мозку абоз поганим загальним станом. У таких випадках рекомендується частіше визначати кількість формених елементів крові і звертати особливу увагу на кількістьнейтрофілів. Мієлосупресія може бути більш тяжкою і тривалою у пацієнтів, якіраніше отримували хіміо- або променеву терапію, а також у виснажених хворих.

Були відмічені випадки функціональних змін з боку серця, зокрема розвиток хронічної серцевої недостатності і зменшення фракції викиду лівого шлуночка. Більшість побічних ефектів кардіологічного характеру відмічається у хворих, які раніше лікувалисяантрациклінами, отримували медіастинальну/тора кальну променеву терапію або вяких були кардіологічні захворювання в анамнезі. Пацієнтам цих категорій рекомендується призначати мітоксантрон у повній дозі згідно з типовою схемою, однак у таких випадках лікар повинен бути особливо уважним і проводити ретельні регулярні кардіологічні обстеження від самого початку лікування. Особлива обережність необхідна при лікуванні хворих, які раніше отримали максимальні кумулятивні дози антрациклінів (наприклад доксорубіцину або даунорубіцину).

Оскільки досвід тривалого лікування мітоксантроном обмежений, кардіологічні обстеження рекомендується також проводити і при лікуванні пацієнтів без певних факторів ризику, якщо кумулятивна доза мітоксантрону перевищує 160 мг/м2поверхні тіла.

Ретельний моніторинг рекомендується при лікуванні пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, набряками, асцитами або плевральним випотом.

Обережність необхідна при лікуванні пацієнтів із захворюваннями печінки.

1 флаконМітоксантрону “Ебеве” 10 мг/5 мл містить 0,739 ммоль натрію.

1 флаконМітоксантрону “Ебеве” 20 мг/10 мл містить 1,478 ммоль натрію.

Це слід враховувати при лікуванні пацієнтів, які перебувають на контрольованійгіпонатрієвій дієті.

Мітоксантрон може забарвлювати сечу у блакитно-зелений колір майже 24 години після введення. Пацієнтів слід заздалегідь попереджати про це явище.

У поодиноких випадках шкіра та нігті можуть набувати блакитнуватого забарвлення. Дуже рідко спостерігається оборотне блакитне забарвлення склери.

При лікуваннімітоксантроном лейкозу може мати місце гіперурикемія внаслідок швидкого лізису клітин пухлин. Для запобігання цьому явищу слід регулярно контролю вати рівень сечової кислоти у сироватці крові і призначати препарати для зниження концентрації сечової кислоти ще до початку проти лейкозної терапії.

Системні інфекції повинні бути проліковані безпосередньо перед або в процесі терапіїмітоксантроном.

Відомості про введення мітоксантрону іншими шляхами, окрім внутрішньо венного, відсутні. Невідомо, чи безпечно вводити мітоксантрон інтратекально.

Імунізація вперіод лікування мітоксантроном може бути неефективною. Слід уникати імунізації живими вірусними вакцинами.

Особливості застосування при лікуванні хворих з розсіяним склерозом

Терапіямітоксантроном має здійснюватися лише під наглядом фахівця з лікування розсіяного склерозу.

Оскількимітоксантрон може негативно впливати на функцію серця, перед початком терапії іпри появі симптомів серцевої недостатності в процесі терапії проводять виміри фракції викиду лівого шлуночка (за допомогою ехокардіографії або ізотопного сканування). Пацієнтам зі зменшеною фракцією викиду (< 50% від нормального показника) мітоксантрон, як правило, не призначається.

Пацієнти, які отримали загальну кумулятивну дозу мітоксантрону 100 мг/м2, повинні проходити повне кардіологічне обстеження (з виміром фракції викиду лівого шлуночка) до початку терапії. Пацієнтам, які отримали загальну кумулятивну дозу 140 мг/м2, мітоксантрон призначати не слід.

Перед початком лікування і в процесі терапії, особливо при появі ознак розвитку інфекцій, необхідно робити повні аналізи крові (з визначенням кількості тромбоцитів). Перед кожним введенням мітоксантрону також необхідно визначати рівні печінкових ферментів у сироватці крові.

При наявності упацієнта з розсіяним склерозом порушень функції печінки призначати мітоксантронне рекомендується. Кліренс мітоксантрону у таких хворих знижений, однак схема корекції доз для таких випадків ще не розроблена.

Лікуваннямітоксантроном може спричинити зниження кількості сперматозоїдів і якості сперми у пацієнтів чоловіків.

Вагітність ілактація

Відповідні добре контрольовані дослідження на вагітних жінках не проводилися. До клінічні дослідження виявили ознаки репродуктивної токсичності, мутагенності іканцерогенності мітоксантрону, тобто він може становити потенційну загрозу длялюдини. Дослідження на тваринах були недостатніми, тому ризик тератогеннихефектів оцінити неможливо. Мітоксантрон не слід призначати вагітним, особливо вперший триместр вагітності. Якщо терапія мітоксантроном проводиться в період вагітності або якщо пацієнтка вагітніє під час терапії мітоксантроном, її слід попереджати щодо можливої шкоди для плоду.

Для запобігання вагітності жінки репродуктивного віку і їх партнери повинні користуватисянадійними контрацептивними засобами впродовж терапії мітоксантроном і щонайменше протягом 6 місяців після її закінчення.

Мітоксантронекскретується з материнським молоком. Він був виявлений у молоці в значній концентрації (18 нг/мл) через 28 діб після останнього введення препарату. Оскільки мітоксантрон потенційно може спричинювати серйозні небажані реакції унемовлят, годування груддю треба припинити до початку терапії.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Через певні небажані побічні ефекти мітоксантрон може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

Взаємодія зіншими лікарськими засобами.

При застосуваннімітоксантрону у поєднанні з іншими лікарськими засобами, що пригнічують функцію кісткового мозку, мієло токсичність мітоксантрону і/або інших препаратів може посилюватися.

При комбінованому застосуванні мітоксантрону та інших потенційно кардіотоксичних лікарських засобів (наприклад інших антрациклінів) ризик кардіотоксичних ефектів зростає.

Терапія інгібіторами топоізомерази II, зокрема мітоксантроном, у поєднанні з іншими протипухлинними препаратами і/або променевою терапією асоціюється зі зростанням ризику розвитку гострого мієлоїдного лейкозу або мієлодиспластичного синдрому.

Імунізація вперіод лікування мітоксантроном може бути неефективною.

Несумісність

Мітоксантрон не дозволяється змішувати з гепарином в одному розчині для інфузій, оскільки прицьому може утворюватися осад. Мітоксантрон не слід змішувати з іншими лікарськими препаратами в одному розчині для інфузій.

Умови татермін зберігання.

Зберігати вупаковці виробника у захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°C. Не охолоджувати і не заморожувати.

Термін придатності препарату – 2 роки.

Термін придатності розведеного розчину для інфузій – 48 годин у разі зберігання при кімнатній температурі.

Після розведення розчин для інфузій є хімічно й фізично стабільним протягом 48 годин у разі зберігання при кімнатній температурі. З мікро біологічної точки зору, розведений розчин слід використовувати негайно. Якщо розчин для інфузій не використовується відразу ж, за терміном і умовами його зберігання повинна стежити відповідальна особа. З мікро біологічної точки зору, період зберігання розчину для інфузій при кімнатній температурі звичайно не повинен перевищувати 48 годин, якщо тільки він не готувався у контрольованих і валідованих асептичних умовах.