ЭНАЛАПРИЛ ТАБ.0.01Г №20(10Х2)

Код товара: 95358
Производитель: ЛУБНЫФАРМ ОАО УКРАИНА ЛУБНЫ
Действующее вещество: эналаприл
Срок годности: до 01.06.2026
Наличие: есть в наличии
19,13 грн. Купить Быстрый заказ

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ЕНАЛАПРИЛ
(ENALAPRIL)

Склад:

діюча речовина: enalapril;

1 таблетка містить еналаприлу малеату у перерахуванні на 100 % речовину 0,01 г (10 мг);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, полівінілпіролідон низь комолекулярний медичний (повідон), кремнію діоксид колоїдний безводний (аеросил А-300), тальк, кальцію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту. Код АТС C09А А 02.

Клінічні характеристики.

Показання.

Артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до еналаприлу малеату, до інших інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ), або до одного з інших компонентів препарату. Ангіо невротичний набряк в анамнезі, який розвивався внаслідок застосування інгібіторів АПФ. Спадковий або ідіопатичний ангіо невротичний набряк. Період вагітності та годування груддю.

Спосіб застосування та дози.

Застосовують внутрішньо дорослим.

Прийом їжі не впливає на всмоктування еналаприлу малеату. Дозу препарату підбирають індивідуально, залежно від стану пацієнта та від дії препарату на артеріальний тиск.

Артеріальна гіпертензія.

Початкова доза препарату становить 10 - 20 мг один раз на день, залежно від ступеня артеріальної гіпертензії. При артеріальній гіпертензії легкого ступеня рекомендована початкова доза становить 10 мг на день. При інших ступенях артеріальної гіпертензії початкова доза становить 20 мг 1 раз на день. Підтримуюча доза – 1 таблетка 20 мг 1 раз на день. Дозування потрібно добирати індивідуально для кожного пацієнта, але воно не повинно перевищувати 40 мг на день.

Хронічна серцева недостатність.

Початкова доза препарату Еналаприл становить 2,5 мг, при цьому застосування препарату необхідно проводити під ретельним контролем лікаря, щоб встановити ефективність препарату. Еналаприл може застосовуватися для лікування симптоматичної серцевої недостатності зазвичай разом із діуретиками та, за необхідності, препаратами наперстянки. У разі відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникла у результаті лікування Еналаприлом, дозу слід поступово підвищувати до цільової дози – 20 мг, яку призначають одноразово або розділяють на два прийоми, залежно від переносимості препарату пацієнтом. Дозу можна добирати впродовж 2 - 4 тижнів або в коротші терміни. Подібний терапевтичний режим ефективно зменшує показники смертності пацієнтів із клінічно вираженою серцевою недостатністю.

Як до, так і після початку лікування препаратом Еналаприл хворим із серцевою недостатністю слід ретельно контролю вати артеріальний тиск, стан функції нирок, вміст калію у сироватці крові.

Пацієнти з порушеннями функції нирок.

При кліренсі креатині ну 30 - 80 мл/хв початкова доза становить 5 - 10 мг на добу; при кліренсі креатині ну 10 - 30 мл/хв початкова доза становить 2,5 - 5 мг на добу. Максимальну дозу 10 мг на добу перевищувати не слід. Доцільно за необхідності збільшити інтервал між прийомами препарату.

Якщо пацієнт застосовує діуретики, то за 2 - 3 дні до призначення препарату Еналаприл їх слід відмінити. Якщо це неможливо, необхідно починати лікування з мінімальної початкової дози під ретельним медичним наглядом.

Хворим, які перебувають на гемодіалізі, призначають 2,5 мг препарату Еналаприл у день діалізу, в інші дні лікар підбирає дозу залежно від рівня артеріального тиску. Режим дозування препарату Еналаприл – 1 - 2 рази на добу.

При прийманні доз менше 10 мг, слід застосовувати препарат в іншому дозуванні.

Побічні реакції.

Препарат зазвичай переноситься добре. У деяких випадках (приблизно у 2 - 3 % хворих) при застосуванні препарату спостерігаються такі побічні ефекти:

з боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, втомлюваність, астенія;

з боку дихальної системи: сухий кашель;
загальні порушення: ангіо невротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані; дуже рідко повідомлялося про ангіо невротичний набряк кишечнику при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, включаючи еналаприл.

Менше ніж у 2 % пацієнтів виникали такі побічні ефекти:

з боку серцево-судинної системи: інфаркт міокарда або інсульт можуть бути вторинними при значній артеріальній гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи ризику, артеріальна гіпотензія, ортостатичні реакції, біль у грудній клітці, стенокардія, синдром Рейно;

з боку травного тракту: диспепсія, нудота, блювання, діарея, глосит, порушення смаку, кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтяниця, біль у животі, запор, анорексія, стоматит;

з боку центральної нервової системи: м’язові судоми, непритомність, нервозність, депресія, сонливість, безсоння, сплутаність свідомості, парестезії, розлади сну, підвищена пітливість, почервоніння шкіри обличчя;

з боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, ниркова недостатність, олігурія;

з боку дихальної системи: бронхоспазм/астма, ринорея, задишка, фарингіт, охриплість, інтерстиціальний пневмоніт, легеневі інфільтрати, бронхіт;

обмін речовин, метаболізм: гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення рівня креатині ну, трансаміназ і сечовини в сироватці крові, підвищення рівня ферментів печінки та/або білірубіну в сироватці. Ці зміни зазвичай оборотні і нормалізуються після припинення прийому еналаприлу;

з боку ендокринної системи: повідомлялося про випадки гіпоглікемії у пацієнтів, хворих на діабет, які приймають пероральні цуркознижувальні засоби або інсулін; синдром порушення секреції антидіуретичного гормону;

з боку системи крові: тромбоцит опенія, підвищення швидкості зсідання еритроцитів (ШОЕ), лейкопенія, агранулоцит оз, еозинофілі я, лейкоцитоз; у поодиноких випадках можливі нейтропенія, пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцит оз, коли не можна було виключити зв’язок із застосуванням еналаприлу, повідомлялося про зниження рівня гемоглобіну і гематокриту;

з боку органа зору: порушення зору, нечіткість зору;

з боку органа слуху: шум у вухах;

з боку шкіри: висипи, фото сенсибілізація, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіж, кропив’янка, облисіння;

з боку репродуктивної системи (чоловіки): імпотенція;

з боку опорно-рухового апарату: артралгія/артрит;

інші: запалення язика, гарячка, серозит, васкуліт, міалгія/міозит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла.
Лабораторні показники: підвищення вмісту сечовини у крові, креатині ну в сироватці, підвищення рівня ферментів печінки і/або білірубіну в сироватці. Ці зміни зазвичай оборотні і нормалізуються після припинення прийому препарату Еналаприл. Інколи зустрічаються гіперкаліємія та гіпонатріємія. Повідомлялося про зниження рівня гемоглобіну і гематокриту. У поодиноких випадках можливі нейтропенія, тромбоцит опенія, пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцит оз, коли не можна було виключити зв’язок із застосуванням препарату Еналаприл.

Передозування.

Основними ознаками передозування, згідно з існуючими даними, є виражена артеріальна гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату і співпадає з блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор.

Симптоми: недостатність кровообігу, порушення водно-електролітного балансу, ниркова недостатність, гіпервентиляція, тахікардія, посилене серцебиття, брадикардія, запаморочення, відчуття страху, кашель, виражена артеріальна гіпотензія.

Лікування: внутрішньо венна інфузія розчину натрію хлориду. При падінні артеріального тиску хворого слід перевести у горизонтальне положення і підняти нижні кінцівки. Можливе інфузійне введення ангіотензину ІІ та/або катехоламінів. Якщо таблетки були прийняті нещодавно, слід промити шлунок та призначити абсорбенти. Еналаприлат видаляється шляхом діалізу. При резистентній брадикардії показаний штучний водій ритму. Необхідно постійно контролю вати рівень електролітів та креатині ну в сироватці.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Еналаприлу малеат не слід застосовувати у І триместр вагітності та у період годування груддю. Якщо планується або діагностовано вагітність, слід якомога швидше перейти на лікування альтернативними препаратами. У ІІ та ІІІ триместрах вагітності еналаприлу малеат протипоказаний у зв’язку з його токсичним впливом на плід (погіршення ниркової функції, олігогідрамнія, затримка осифікації кісток черепа) та немовлят (ниркова недостатність, артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія).

Діти.

Препарат не призначений для лікування дітей.

Особливості застосування.

Хворим із недостачею рідини в організмі (внаслідок застосування діуретиків, при проносі, блюванні) призначати препарат Еналаприл слід під ретельним наглядом лікаря для запобігання розвитку артеріальної гіпотензії. Особлива обережність необхідна при його застосуванні хворим з артеріальним стенозом та мі тральним стенозом, при гіпертрофічній кардіоміопатії. Препарат не застосовують при шокових станах, що супроводжуються недостатністю кровообігу і значній гемодинамічній перешкоді в ділянці виносного тракту лівого шлуночка. Були повідомлення про розвиток ниркової недостатності при застосуванні еналаприлу малеату хворими із тяжкою серцевою недостатністю, яка мала оборотний характер при її своєчасній діагностиці та лікуванні. Призначення препарату Еналаприл хворим із двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної функціонуючої нирки становить особливу небезпеку внаслідок можливого падіння артеріального тиску або розвитку ниркової недостатності, яка часто може проявлятися лише креатинінемією легкого ступеня. Лікування таких пацієнтів треба починати з малих доз, ретельно титруючи дозу і контролюючи ниркову функцію. Еналаприл не рекомендують призначати хворим, які нещодавно перенесли трансплантацію нирки, через відсутність досвіду застосування. Еналаприл відміняють у випадку появи у хворих жовтяниці або значного підвищення рівня печінкових ферментів внаслідок можливого розвитку холестазу та блискавичного печінкового некрозу, іноді з летальним кінцем. Треба бути обережним, призначаючи еналаприл малеат хворим із колагенозами, при одночасному застосуванні з імунодепресантами, алопуринолом, прокаїнамідом через можливий розвиток нейтропенії/агранулоцит озу, тромбоцит опенії і анемії. Якщо є потреба у проведенні ліпідоаферезу або специфічної терапії при укусах комах, треба тимчасово припинити застосування еналаприлу та перевести хворого на інший лікарський засіб. У хворих на цукровий діабет, які одночасно застосовують пероральні антигіперглікемічні засоби та еналаприлу малеат, потрібен ретельний контроль рівня цукру в крові. При застосуванні препарату можлива поява сухого кашлю, який зникає після його відміни. Перед підготовкою до оперативних втручань лікар-анестезіолог має бути поінформований про те, що хворий приймає Еналаприл. Під час лікування еналаприлом може розвинутися гіперкаліємія, особливо у хворих із серцевою та/або нирковою недостатністю, тому періодично слід контролю вати рівень калію в крові.

Препарат містить лактозу, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати Еналаприл.

Під час лікування препаратом Еналаприл неприпустиме вживання алкоголю, оскільки він посилює дію препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні авто транспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат може спричинити такі побічні реакції як запаморочення, непритомність, артеріальну гіпотензію, м’язові судоми, сплутаність свідомості, сонливість, нечіткість зору, тому під час лікування препаратом Еналаприл необхідно утримуватися від керування авто транспортом або від роботи з іншими механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не стероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2. Не стероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ–2 інгібітори) можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. Тому гіпотензивний ефект інгібіторів АПФ може бути ослаблений не стероїдними протизапальними засобами, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2. У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок (наприклад, пацієнти літнього віку або пацієнти зі зниженим об’ємом циркулюючої крові, включаючи тих, що приймають діуретики), які застосовують не стероїдні протизапальні препарати, одночасне застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршення ниркової функції. Звичайно ці явища оборотні.

Еналаприл малеат зменшує втрату калію, спричинену діуретиками. Одночасне його застосування зі спіронолактоном, триамтереном, амілоридом або з препаратами калію чи калієвмісними замінниками солі може призвести до значного підвищення рівня калію в сироватці. Попереднє застосування діуретиків у високих дозах може призвести до розвитку артеріальної гіпотензії при початковому призначенні еналаприлу малеату. Гіпотензивний ефект можна зменшити, якщо відмінити діуретик, компенсувати нестачу рідини та/або солей в організмі або розпочати терапію препаратом Еналаприл із низьких доз.

Одночасне застосування з іншими антигіпертензивними препаратами, нітрогліцерином, іншими нітратами або вазодилататорами може посилювати антигіпертензивний ефект еналаприлу малеату. Не рекомендується одночасне застосування еналаприлу малеату і препаратів літію внаслідок підвищення рівня літію в сироватці. Якщо ця комбінація необхідна, то потрібен ретельний контроль рівня літію в сироватці. Можливе посилення антигіпертензивної дії еналаприлу малеату. Антигіпертензивна дія еналаприлу малеату може послаблюватися. Можливий синергізм дії на вміст калію в сироватці, що призводить до гіперкаліємії та оборотного погіршення ниркової функції. Можливий розвиток гострої ниркової недостатності, що особливо стосується зневоднених хворих або хворих літнього віку. Антигіпертензивна дія еналаприлу малеату може послаблюватись.

Можливе посилення цукрознижувальної дії інсуліну та пероральних антигіперглікемічних препаратів при їх одночасному застосуванні з еналаприлом малеатом аж до розвитку гіпоглікемії. Особливо це можливо у перші тижні комбінованого лікування, а також у хворих з обмеженою функцією нирок.

Поодинокі нітритоїдні реакції (симптоми, що включають набряк обличчя, нудоту, блювання та артеріальну гіпотензію, спостерігалися у пацієнтів, які лікувалися ін'єкційними препаратами золота (натрію ауротималат) та у поєднанні з інгібітором АПФ, у тому числі Еналаприлом.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Еналаприлу малеат – це сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, яка гідролізу ється в печінці до утворення еналаприлату, який і є інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Пригнічення АПФ призводить до зменшення утворення в тканинах і плазмі ангіотензину ІІ, додаткового зменшення секреції альдостерону і підвищення активності реніну плазми. Наслідком пригнічення АПФ є підвищення активності калікреїн-кінінових систем, накопичення брадикініну і як наслідок цього – активація простагландинової системи. Застосування еналаприлу малеату у хворих на артеріальну гіпертензію призводить до зниження артеріального тиску без компенсаторного підвищення частоти серцевих скорочень, зменшення периферичного судинного опору. У пацієнтів із серцевою недостатністю застосування еналаприлу малеату спричиняє зменшення периферичного судинного опору, результатом чого є зменшення після навантаження серця. При лікуванні еналаприлом малеатом спостерігається збільшення хвилинного об’єму серця, підвищення ударного індексу та толерантності до навантаження, зменшення гіпертрофії лівого шлуночка, поліпшення внутрішньоклуб очкової гемодинаміки у нирках. На метаболізм глюкози та ліпопротеїдів еналаприл малеат не впливає.

Фармакокінетика. Після перорального прийому еналаприл малеат швидко всмоктується 60 % від прийнятої дози. Прийом їжі на його всмоктування не впливає. Пік концентрації еналаприлату в плазмі досягається приблизно через 4 години. Ефективний час напівнакопичення еналаприлату після багаторазового перорального прийому становить 11 годин. Ефективне пригнічення активності ангіотензинперетворюючого ферменту відбувається через 2-4 години після прийому однієї дози еналаприлу малеату. Початок антигіпертензивної дії спостерігається через 1 годину, а максимальна дія – через 4 - 6 годин після прийому препарату. Тривалість дії залежить від дози, однак при рекомендованому дозуванні, антигіпертензивний і гемодинамічний ефекти зберігаються не менше 24 годин. У добровольців із нормальною нирковою функцією концентрація еналаприлату в сироватці досягає свого стаціонарного рівня приблизно через 4 доби після початку застосування. В діапазоні терапевтично значущих концентрацій у людини зв’язування з білками плазми не перевищує 60 %. Окрім перетворення в еналаприлат, даних про подальший значущий метаболізм еналаприлу малеату немає. Еналаприлат виводиться переважно нирками. Основним компонентом у сечі є еналаприлат (40 % від прийнятої дози) і незмінений еналаприлу малеат (біля 20 %).

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: цільні, круглі циліндри від білого або білого з кремуватим відтінком до кремового кольору, верхня і нижня поверхні яких пласка, краї поверхонь скошені, з рискою для поділу.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в захищеному від світла і вологи місці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

Таблетки № 10 у блістері; № 10 × 2 у пачках.

Категорія відпуску.

За рецептом.

ЭНАЛАПРИЛ ТАБ.0.01Г №20(10Х2)

Быстрый заказ ЭНАЛАПРИЛ ТАБ.0.01Г №20(10Х2)

Оставьте ваши данные, мы Вам перезвоним!

Аналоги:

Ваше имя:
Номер телефона: