Контакты:

+38 (063) 595 80 08 - Viber, Telegram, WatsApp
+38 (063)982 79 79

Топ препаратов

Главная » Каталог лекарств

Кларимакс табл. 250мг N10 блистер

Код товара: 149524
Производитель: Фармасайнс,Канада
Действующее вещество: кларитромицин
Срок годности: до 01.01.18
Наличие: нет в наличии

Инструкция по применению Кларимакс (Clarimax)

Торговое название:Кларимакс

Действующее вещество:КЛАРИТРОМИЦИН

Английское название:Clarimax

Украинское название:Кларимакс

ATC классификация:J01FA09

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: clarithromycin; 6-О-метилеритроміцин;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки 250 мг: жовтого кольору (можливі варіації жовтого до кольору слонової кістки), овальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з відбитком “250” на одному боці, інший бік гладкий або з відбитком логотипа “Р";

таблетки 500 мг: жовтого кольору (можливі варіації жовтого до кольору слонової кістки), овальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з відбитком “500” на одному боці, інший бік гладкий або з відбитком логотипа “Р";

склад: 1 таблетка містить кларитроміцину 250 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, повідон, крохмаль прежелатинізований, кроскармелози натрієва сіль, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, барвник жовтий;

1 таблетка містить кларитроміцину 500 мг;

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Макроліди, лінкозаміди та стрептограміни. Макроліди. Кларитроміцин. Код АТС J01F A09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Кларитроміцин виявляє протибактеріальну дію за рахунок зв’язування з 50S-рибосомальною субодиницею чутливих до цього антибіотика бактерій, що приводить до пригнічення в них білкового синтезу.

Кларитроміцин виявляє активність щодо різних аеробних і анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, а також більшості мікроорганізмів комплексу Mycobacterium avium.

Крім самого препарату його метаболіт 14-гідроксипохідне кларитроміцину також має протибактеріальну активність, що вносить вклад у сумарну активність при прийомі кларитроміцину. При цьому 14-гідроксипохідне кларитроміцину є вдвічі високоактивнішим відносно Haemophilus influenzae у порівнянні з вихідним препаратом. Однак активність метаболіту відносно мікроорганізмів комплексу Mycobacterium avium у 4-7 разів нижче, ніж у кларитроміцину.

Кларитроміцин виявляє бактерицидну активність відносно Helicobacter pylori. Ця активність вище при нейтральному значенні рН.

Існують дані про перехресну резистентність до азитроміцину. Необхідно мати на увазі можливість перехресної резистентності між кларитроміцином і іншими макролідними антибіотиками, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

Кларитроміцин не справляє інгібуючого ефекту на види Enterobacteriaceae, Pseudomonas і на інші грамнегативні бацили, які не ферментують лактозу.

Кларитроміцин виявляє антибактеріальну активність відносно нижченаведеного спектра мікроорганізмів.

Грампозитивні бактерії: Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus.

Грамнегативні бактерії: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitides, Legionella pneumophilla, Pasteurella multocida, Helicobacter pylori, Campylobacter jejuni, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Bordetella pertussis.

Інші мікроорганізми: Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis, Borrelia burgdorferi, Toxoplasma gondii, комплекс Mycobacterium avium (MAC), що складається з Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellular, Mycobacterium leprae, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium kansasii.

Анаеробні мікроорганізми: Clostridium perfringens, Peptococcus spp., Propionibacterium acnes, Bacteroides melaninogenicus.

Мікоплазми: Mycoplasma pneumoniae, Ureaplasma urealyticum.

Фармакокінетика. Абсолютна біодоступність кларитроміцину в таблетках по 250 і 500 мг становить близько 50 %. У присутності їжі всмоктування кларитроміцину в кишечнику трохи затримується, що, однак, не впливає на показники біодоступності цього препарату. Таким чином, таблетки кларитроміцину можна застосовувати незалежно від прийому їжі.

При прийомі дози кларитроміцину здоровими особами натще пік препарату в сироватці крові досягається протягом двох годин. Рівноважна концентрація кларитроміцину в сироватці крові, яка досягається через 2-3 дні від початку прийому препарату, становить приблизно 1 мг/л при прийомі кларитроміцину в дозі 250 мг два рази на день і 2-3 мг/л – при прийомі кларитроміцину в дозі 500 мг два рази на день. Час напіввиведення для кларитроміцину становить близько 3-4 годин при дозі 250 мг два рази на день і 5-7 годин – при дозі 500 мг два рази на день.

Відхилення від лінійності фармакокінетики кларитроміцину при прийомі препарату в рекомендованих дозах 250 мг два рази на день і 500 мг два рази на день незначні. При дозі 250 мг два рази на день пік стаціонарної концентрації основного метаболіту кларитроміцину, його 14-ОН-похідного – близько 0,6 мг/л при періоді напіввиведення 5-6 годин. При дозі 500 мг два рази на день пік стаціонарної концентрації цього метаболіту кларитроміцину – до 1 мг/л при періоді напіввиведення 7 годин. При обох дозах кларитроміцину стаціонарна концентрація цього метаболіту, як правило, досягається за 2-3 години.

У дорослих ВІЛ-інфікованих хворих при добовій дозі кларитроміцину 2 000 мг, розділеній на два прийоми, максимальна концентрація препарату в сироватці крові становить 5-10 мг/л, а при підвищенні дози ще в два рази (4 000 мг на день у два прийоми) у цієї ж категорії хворих реєстрували максимальний вміст препарату в крові близько 27 мг/л.

При прийомі кларитроміцину у дозі 500 мг три рази на день середня рівноважна величина максимальної концентрації була на 31% вище (3,8 мкг/мл), а мінімальної концентрації – на 119% вище (1,8 мкг/мл), ніж при прийомі кларитроміцину в дозі 500 мг два рази в день, а розбіжності періоду напіввиведення при порівнянні цих двох схем прийому кларитроміцину не відмічалося.

При прийомі препарату у дозі 250 мг два рази на день приблизно 20% від прийнятої дози в незмінному виді виводиться із сечею. При дозуванні 500 мг два рази на день ця величина досягає 30%. Кліренс кларитроміцину нирками відносно незалежний від дози. Основним метаболітом кларитроміцину, що виявляється в сечі, є 14-гідроксикларитроміцин, на частку якого припадає 10-15 % кількості препарату, що надійшло, при дозі 250 або 500 мг два рази на день.

Залишок препарату, що надійшов в організм, переходить у жовч і виводиться з фекаліями, де виявляється 5-10% прийнятої дози, здебільшого у вигляді продуктів N-диметилювання і 14-гідроксилювання кларитроміцину.

Рівноважні концентрації кларитроміцину в осіб з порушеною функцією печінки практично не відрізняються від таких у здорових осіб. Разом з тим, концентрація 14-гідроксикларитроміцину в осіб з порушеною функцією печінки трохи нижче. При цьому таке зменшення утворення 14-гідроксикларитроміцину частково компенсується підвищенням кліренсу кларитроміцину нирками.

Кларитроміцин добре розподіляється в тканинах і рідинах організму, в результаті чого його концентрації там можуть перевищувати концентрації в сироватці крові.

Показания к применению. Кларимакс показаний для лікування інфекцій верхніх дихальних шляхів: фарингіт і тонзиліт, спричинені бета-гемолітичними стрептококами групи А, гострий синусит, середній отит; інфекцій нижніх дихальних шляхів: гострий та хронічний бронхіт (спричинені мікроорганізмами, включаючи штами, які продукують бета-лактамазу), пневмонія; інфекцій шкіри; інфекцій, спричинених нетуберкульозними мікобактеріями: для запобігання розповсюдження мікобактеріальних інфекцій у хворих із прогресуючою ВІЛ-інфекцією, а також для лікування локалізованих або розповсюджених мікобактеріальних інфекцій.

Кларимакс застосовують в комплексній терапії для ліквідації Helicobacter pylori у хворих з пептичною виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки.

Кларимакс застосовують для лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами (мікоплазмоз, токсоплазмоз, уреаплазмоз, хламідіоз, лепра).

Способ применения и дозы.

Кларимакс приймають перорально, з їжею чи незалежно від прийому їжі.

Інфекції дихальних шляхів і шкіри

Дорослим і дітям старше 12 років з інфекціями дихальних шляхів або шкіри кларитроміцин призначають, як правило, у дозі від 250 до 500 мг два рази на день протягом 7-14 днів. У випадку інфекцій з більш тяжким перебігом або інфекцій, спричинених менш чутливими мікроорганізмами, препарат дозують на рівні верхньої межі.

Для лікування інфекцій, спричинених бета-гемолітичним стрептококом групи А, препарат слід приймати 10 днів.

Дітям до 12 років дозування кларитроміцину – 7,5 мг/кг кожні 12 годин, протягом 5-10 діб.

У випадку порушення функції нирок, якщо кліренс креатиніну становить менше 30 мл/хв, дозу кларитроміцину слід зменшити навпіл, тобто до 250 мг один раз на день, чи, відповідно, 250 мг два рази на день у випадку інфекцій з більш тяжким перебігом. У таких хворих курс лікування кларитроміцином не повинен перевищувати 14 днів.

При сполученні порушення функції нирок і печінки, а також у тяжких випадках ниркової недостатності необхідне подальше зниження дози кларитроміцину чи збільшення інтервалу між прийомом препарату. Якщо порушення функції печінки не супроводжується нирковою недостатністю, дозування кларитроміцину можна не змінювати.

Ерадикація Helicobacter pylori

Для ерадикації Helicobacter pylori застосовують трикомпонентну схему терапії з омепразолом і амоксициліном і кларитроміцин у дозі 500 мг два рази на добу.

У хворих з підвищеною чутливістю до препаратів пеніцилінового ряду для ерадикації Helicobacter pylori використовують двокомпонентну схему терапії, при цьому дозу кларитроміцину збільшують до 500 мг три рази на добу.

Мікобактеріальні інфекції

Дорослим хворим із прогресуючою ВІЛ-інфекцією Кларимакс призначають для профілактики дисемінації мікобактерій у дозі 500 мг два рази на добу. Курс профілактичного лікування встановлюється лікарем індивідуально.

Хворим на СНІД дорослим, для лікування дисемінованої мікобактеріальної інфекції, Кларимакс призначають у комплексі з іншими препаратами, ефективними відносно мікобактерій, включаючи етамбутол і рифампін. Рекомендована доза становить 500 мг два рази на добу. Лікування необхідно проводити довічно, навіть якщо клінічно відмічається поліпшення стану і поліпшуються результати бактеріологічного дослідження.

Побічна дія.

Велика частина побічних явищ має слабовиражений і минущий характер.

Побічні явища загального характеру: головний біль, астенія, біль у спині, у грудях.

Явища з боку серцево-судинної системи: як і при застосуванні інших антибіотиків групи макролідів, при лікуванні кларитроміцином зрідка відмічають подовження інтервалу QT, шлуночкову тахікардію, мерехтіння і тріпотіння шлуночків.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: нудота, діарея, болі в животі, диспепсія, блювання, запор, метеоризм, сухість у роті, глосит, стоматит, анорексія, знебарвлення язика, гепатомегалія. У ряді випадків відмічається також зміна кольору зубів, що носить оборотний характер і знімається при застосуванні відповідних зубних паст.

Як і при застосуванні інших антибіотиків групи макролідів, при застосуванні кларитроміцину в ряді випадків відмічають порушення функції печінки, включаючи підвищення активності ферментів печінки, гепатоцелюлярний і/чи холестатичний гепатит з жовтухою або без неї. Відмічені також кілька випадків панкреатиту.

Порушення з боку нервової системи: запаморочення, шум у вухах, відчуття тривоги, безсоння, нервозність, нічні кошмари, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, порушення орієнтації, галюцинації. Відмічені поодинокі випадки судом.

Порушення з боку органів дихання: риніт, кашель, задишка, астма.

Шкірні симптоми: свербіж, висипання, алергійні реакції. При виявленні алергійної реакції на кларитроміцин прийом препарату треба припинити.

Порушення метаболізму: відмічені нечасті випадки гіпоглікемії, хоча деякі з таких хворих у процесі терапії із застосуванням кларитроміцину приймали також гіпоглікемічні препарати чи інсулін.

Порушення з боку органів чуття: порушення смакових відчуттів, розлад слуху, порушення зору, кон’юнктивіт. У ряді випадків відмічена минуща втрата слуху, слух, як правило, повертався після відміни препарату. Відмічені випадки порушення нюху, звичайно в сполученні з порушеннями смакових відчуттів.

Порушення з боку сечовидільної системи: гематурія, вагінальний моніліаз, вагініт, дисменорея.

Порушення з боку кровотворної і лімфатичної систем: еозинофілія, анемія, лейкопенія, тромбоцитемія. Відмічені нечасті випадки тромбоцитопенії.

Зміни лабораторних показників

Ферменти печінки: підвищення активності аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лужної фосфатази, лактатдегідрогенази, підвищення вмісту сумарного білірубіну (на частку кожної з відмічених змін припадає менше 1% загальної кількості хворих).

Гематологічні показники: зменшення кількості лейкоцитів (менше, ніж в 1% випадків), збільшення протромбінового часу (1%).

Показники функціонування нирок: підвищення вмісту азоту сечовини в крові (4%), підвищення рівня креатиніну в сироватці крові (менше, ніж в 1% випадків).

Протипоказання.

Кларимакс протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до кларитроміцину, еритроміцину чи інших макролідних антибіотиків. Не слід застосовувати кларитроміцин одночасно з такими препаратами, як астемізол, терфенадин, цизаприд або пімозид. Кларитроміцин протипоказаний при тяжких захворюваннях печінки, порфірії, в період вагітності і годування груддю.

Кларимакс не слід призначати дітям до 12 років, оскільки таблетки в дозах, що випускаються, не придатні для поділу на потрібні дитині дози. Кларимакс можна застосовувати для лікування дітей лише в тому випадку, якщо рекомендовані дози, які виходять із індивідуальних розрахованих доз, будуть кратні дозам таблеток препарату, що випускаються. При цьому ці дози не повинні перевищувати доз, розрахованих на масу тіла хворих дітей.

Передозування.

Симптоми передозування: порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея), головний біль, відчуття тривоги. Призначається промивання шлунка і симптоматична терапія.

Прийом великої дози кларитроміцину може спричинити алергійні реакції.

Кларитроміцин зв’язується з білками на 70%. Дані, що свідчили б про елімінацію кларитроміцину при гемодіалізі чи перитонеальному діалізі, відсутні.

Особливості застосування.

Для того щоб ерадикація Helicobacter pylori була успішною, а ризик появи резистентних штамів – мінімальним, лікування кларитроміцином слід проводити, суворо дотримуючись запропонованої схеми. У таких випадках не слід застосовувати амоксицилін у сполученні з кларитроміцином у хворих з нирковою недостатністю, оскільки питання про дозування цих препаратів у таких хворих поки залишається відкритим.

Розвиток резистентності при застосуванні кларитроміцину для ерадикації Helicobacter pylori слід розцінювати як можливий ризик лікування з використанням кларитроміцину, особливо при використанні порівняно менш ефективних схем застосування препаратів.

Застосування особами похилого віку. Якщо препарат застосовується особами похилого віку з порушеннями функції нирок, необхідно відкоригувати дозу кларитроміцину. При вивченні стаціонарних концентрацій кларитроміцину і його метаболіту в осіб похилого віку, що приймали препарат у дозі 500 мг два рази на день, було зареєстровано підвищення максимального вмісту в крові як кларитроміцину, так і його 14-гідроксипохідного.

Застосування в період вагітності та лактації. Спеціальних досліджень препарату в суворо контрольованих умовах у вагітних жінок не проводилося. Призначення кларитроміцину вагітним, особливо протягом перших трьох місяців вагітності, припустимо лише в тих випадках, коли потенційна користь для матері виправдовує потенційний ризик для плоду, пов’язаний із застосуванням цього препарату. Якщо вагітність настала в процесі прийому препарату, пацієнта треба поінформувати про потенційну небезпеку продовження прийому препарату для плоду.

Безпека кларитроміцину для немовлят при його застосуванні жінками, які годують груддю, не встановлена. Проте відомо, що препарат переходить у грудне молоко, а це є потенційним ризиком для організму немовлят.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Кларитроміцин є інгібітором цитохрому Р450 3А4. Внаслідок цього може підвищуватися концентрація в сироватці крові чи сповільнюватися виведення інших препаратів при їх сполучному застосуванні з кларитроміцином. У таких випадках у процесі лікування може знадобитися контроль і коригування концентрації застосовуваних препаратів у сироватці крові.

Макроліди можуть впливати на метаболізм терфенадину та цизаприду, що призводить до підвищення вмісту цих препаратів в сироватці. Це може призводити до аритмій, що супроводжуються збільшенням тривалості інтервалу QT, шлуночкової тахікардії, мерехтіння і тріпотіння шлуночків.

Вміст карбамазепіну, дигоксину, теофіліну в сироватці крові може підвищуватись при одночасному застосуванні з кларитроміцином.

Вміст у сироватці крові циклоспорину, такролімусу може підвищуватись при застосуванні їх з кларитроміцином, що може зумовити виявлення токсичних ефектів.

Іноді сполучне застосування кларитроміцину і дизопіраміду спричинює підвищення вмісту останнього в сироватці крові, що призводить до фібриляції шлуночків і збільшення тривалості інтервалу QT.

При сполучному застосуванні кларитроміцину з препаратами, що містять ерготамін, можуть відмічатися ішемічні реакції. У деяких випадках при такому сполучному застосуванні виявляються ознаки токсичності, зумовленої алкалоїдами, що призводить до вираженого периферичного спазму судин і дизестезії.

При сполучному застосуванні кларитроміцину з лансопразолом відмічається незначна зміна вмісту в сироватці крові як лансопразолу, так і 14-гідроксипохідного кларитроміцину, що, однак, не вимагає коригування доз препаратів.

Вплив омепразолу на підвищення сироваткового вмісту кларитроміцину виражений меншою мірою. При цьому застосування омепразолу призводить до деякого підвищення вмісту кларитроміцину в тканинах і слизових секретах організму.

Зрідка при сполучному застосуванні кларитроміцину з інгібіторами HMG-Co-редуктази, ловастатином і симвастатином, як ускладнення відмічаються дистрофічні виміри поперечносмугастої м’язової тканини.

Кларитроміцин зменшує величину кліренсу мідазоламу і тріазоламу, що може призвести до посилення фармакологічних ефектів цих препаратів.

При сполучному застосуванні кларитроміцину з рифабутином або рифампіном відмічається зниження вмісту кларитроміцину в сироватці крові. У свою чергу, може підвищуватися концентрація рифабутину, як у сироватці, так і в тканинах організму, що може збільшувати ризик появи токсичних явищ.

При сполучному застосуванні ритонавіру в дозі 200 мг три рази на день і кларитроміцину в дозі 500 мг два рази на день відбувається виражене зниження показників метаболізації кларитроміцину.

У випадку сполучного застосування кларитроміцину з індинавіром була встановлена наявність метаболічних взаємодій між зазначеними препаратами.

Спостерігається посилення антикоагулянтних ефектів при сполучному застосуванні кларитроміцину і пероральних антикоагулянтів.

Сполучне застосування кларитроміцину і зидовудину у ВІЛ-інфікованих дорослих хворих може призводити до зниження рівноважних концентрацій зидовудину. У цьому випадку кларитроміцин, очевидно, сповільнює всмоктування зидовудину в кишечнику. Щоб уникнути такої взаємодії, рекомендується приймати кларитроміцин і зидовудин в різний час.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі 15-25°С, в герметичній упаковці, в захищеному від світла місці. Термін придатності – 5 років.

Кларимакс табл. 250мг N10 блистер

Быстрый заказ Кларимакс табл. 250мг N10 блистер

Оставьте ваши данные, мы Вам перезвоним!

Аналоги:

Ваше имя:
Номер телефона: