Диапразол 40 пор.д/р-ра д/ин.40мг №1 фл.*

Код товара: 198549
Производитель: Реюнг Фармасьютикал Ко., Лтд., Китайська Народна Республіка
Действующее вещество: омепразол
Срок годности: до 01.05.23
Наличие: нет в наличии

Діапразол
(omeprazol)

діюча речовина: omeprazole;
1 флакон містить омепразол натрію, еквівалентно омепразолу 40 мг;

допоміжні речовини: натрію карбонат безводний.

Лікарська форма:
Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група:
Засоби для лікування пептичної виразки та гастроезофагеальної рефлюксної хвороби. Інгібітори «протонного насоса». Омепразол.

Код АТС А02В С01.

Показання:
Рекомендується застосовувати при лікуванні пацієнтів, які не можуть приймати капсули, і/або тяжкохворих пацієнтів у випадку наступних захворювань:
- виразка шлунка і дванадцятипалої кишки;
- рефлюкс-езофагіт;
- синдром Золлінгера-Еллісона.

Протипоказання:
Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого неактивного компонента препарату; одночасне застосування з атазанавіром; дитячий вік; вагітність або період годування груддю.

Спосіб застосування та дози:
Пацієнтам, які не можуть приймати омепразол перорально, і/або тяжкохворим рекомендується внутрішньовенна ін'єкція/інфузія Діапразолу у дозі 40 мг. Звичайний курс лікування до переходу на пероральні засоби становить 2-3 дні. Пацієнтам із синдромом Золлінгера-Еллісона дозу підбирають індивідуально. Може виникнути потреба у підвищенні добової дози або збільшенні кількості введень. Препарат повинен застосовуватись лише внутрішньовенно і не може вводитись будь-яким іншим шляхом. Розчин необхідно використати одразу після приготування, але не пізніше ніж через 3 години. Розведений розчин Діапразолу не можна зберігати у холодильнику. Невикористаний розчин слід знищити. При внутрішньовенних ін'єкціях кожний окремий флакон з дозою, що містить ліофілізований порошок омепразолу 40 мг, слід розчиняти в 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Засіб у вигляді внутрішньовенної ін'єкції слід вводити повільно (протягом 5 хвилин). При внутрішньовенних інфузіях окремий флакон з дозою слід розчиняти в 100 мл 0,9 % розчину натрію хлориду або в 100 мл 5 % розчину глюкози. Інші розчини використовувати не рекомендується. Препарат у вигляді внутрішньовенної інфузії вводять протягом 20-30 хвилин. Пацієнти з порушеннями функції печінки. У пацієнтів з печінковою недостатністю період напіввиведення препарату значно подовжується. Можливе зменшення добової дози омепразолу до 20 мг. Пацієнти з порушеннями функції нирок. Для пацієнтів з порушеннями функції нирок немає необхідності в корегуванні дози. Пацієнти літнього віку. Для пацієнтів літнього віку немає необхідності в корегуванні дози.

Діти:
Ефективність і безпечність застосування препарату Діапразол, порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій, при лікуванні дітей не встановлені, тому препарат не рекомендований дітям.

Побічні реакції:
При застосуванні препарату протягом короткого періоду небажані ефекти виникають рідко і зазвичай бувають слабкими і тимчасовими. Вони частіше спостерігаються на початку лікування. Тяжкі небажані ефекти спостерігаються дуже рідко. Під час прийому Діапразолу найчастіше спостерігались небажані ефекти:
З боку травного тракту: діарея, запор, абдомінальний біль, нудота, метеоризм і блювання. Як правило, ці побічні реакції не вимагали припинення лікування.
Алергічні реакції: висипання, свербіж та кропив’янка, які зазвичай зникали після припинення прийому Діапразолу.
З боку центральної нервової системи: головний біль. Менш поширені побічні ефекти:
З боку травного тракту: сухість у роті, порушення смакових відчуттів, стоматит, кандидоз, зміни у результатах тестів функції печінки (рідко – помітне підвищення їх значень), поодинокі випадки клінічних проявів енцефалопатії у пацієнтів з тяжким захворюванням печінки, гепатит із жовтяницею або без неї, печінкова недостатність.
З боку центральної нервової системи та психіки: головний біль, підвищене потовиділення, вертиго, слабкість, агресія, депресія, сонливість, галюцинації, оборотна сплутаність свідомості, переднепритомний стан, порушення сну, збудження, запаморочення, парестезія.
З боку системи кровотворення: поодинокі випадки панцитопенії, лейкопенії, агранулоцитозу, тромбоцитопенії.
З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.
З боку серцево-судинної системи: периферичний набряк.
Алергічні реакції: реакції гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, гарячка, дуже рідко – анафілактичний шок). Дерматологічні реакції: фотосенсибілізація, випадання волосся, мультиформна еритема, дерматит. В окремих випадках спостерігались такі тяжкі явища, як токсичний епідермальний некроліз і синдром Стівенса-Джонсона, але причинно-наслідковий зв'язок цих реакцій із застосуванням омепразолу не виявлений. Ендокринні розлади: гінекомастія.
З боку дихальної системи: бронхоспазм.
З боку опорно-рухового апарату: міалгія, артралгія, слабкість м’язів.
Інші: нечіткість зору, гіпонатріємія, нездужання, гарячка. У тяжкохворих пацієнтів у поодиноких випадках після внутрішньовенного введення високих доз омепразолу відзначались необоротні порушення зору. Однак причинно-наслідковий зв'язок такої реакції із застосуванням омепразолу не встановлений.

Передозування:
Симптоми: апатія, головний біль, тахікардія, нудота, блювання, метеоризм, діарея.

Лікування:
симптоматична терапія. Специфічного антидоту не існує. Омепразол зв’язується з білками плазми крові, в результаті чого погано виводиться при діалізі. Внутрішньовенна доза більше 270 мг один раз на добу і 650 мг протягом трьох днів при проведенні клінічних досліджень не виявили ознак передозування.

Застосування у період вагітності або годування груддю:
Ефективність та безпека застосування препарату Діапразол у вагітних не встановлені, тому його не рекомендується призначати у період вагітності. Діапразол виділяється у грудне молоко, але його вплив на дитину невідомий, тому не рекомендується застосовувати препарат у період годування груддю.

Діти:
Ефективність і безпека застосування Діапразолу у дітей не встановлені, тому не слід призначати препарат цій категорії пацієнтів.

Особливості застосування:
Перед початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу (особливо у пацієнтів з виразкою шлунка), оскільки лікування препаратом може маскувати симптоматику і подовжити термін встановлення правильного діагнозу. Лікування хворих літнього віку і пацієнтів з порушеннями функції нирок не потребує спеціального підбору доз. Для пацієнтів з порушеною функцією печінки може бути необхідне зниження дози, оскільки омепразол метаболізується в печінці, і час його виведення у таких пацієнтів більш тривалий. Для пацієнтів з тяжкими захворюваннями печінки рекомендована добова доза становить не більше 20 мг. Тривале зменшення кислотності шлункового соку може призвести до збільшення кількості бактерій, присутніх у шлунково-кишковому тракті і тим самим дещо підвищити ризик виникнення інфекцій травного тракту, спричинених Salmonella та Campylobacter. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Малоймовірно, що препарат впливає на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами. Враховуючи те, що в чутливих хворих при застосуванні препарату можуть виникнути побічні реакції (запаморочення, сонливість, галюцинації, оборотна сплутаність свідомості тощо), таким пацієнтам на час прийому препарату слід утриматися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, що потребують концентрації уваги.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій:
Вплив омепразолу на фармакокінетику інших лікарських засобів. Внаслідок глибокого і довготривалого гальмування секреції шлункової кислоти в результаті прийому омепразолу, теоретично можливо, що омепразол може заважати абсорбції препаратів, для яких значення рН шлункового соку є важливим визначним фактором їх біодоступності. Тому слід уникати одночасного застосування Діапразолу, ліофілізованого порошку для приготування розчину для ін’єкцій, з кетоконазолом, ітраконазолом, складними ефірами ампіциліну та солями заліза. Омепразол пригнічує фермент CYP2C19 і тому є можливим підвищення концентрації в плазмі лікарських засобів, які метаболізуються цим ферментом (діазепаму, варфарину, фенітоїну). Слід контролювати концентрацію цих препаратів в плазмі або протромбінове число при застосуванні антикоагулянту варфарин і розглядати можливість зменшення дози таких препаратів при їх одночасному застосуванні з Діапразолом. При одночасному застосуванні кларитроміцину або еритроміцину з омепразолом концентрації останнього у плазмі збільшувалися. Концентрації омепразолу у плазмі не змінювалися при застосуванні його з амоксициліном або метронідазолом. Одночасне застосування омепразолу з атазанавіром призводить до суттєвого зниження впливу останнього. Тому не слід застосовувати їх одночасно. Застосування омепразолу разом з такролімусом може призвести до підвищення концентрації такролімусу в сироватці. Рекомендується спостерігати за рівнем такролімусу в плазмі пацієнта на початку та/або після завершення лікування омепразолом у разі їх одночасного прийому. Можлива взаємодія з ліками, які метаболізуються в печінці за допомогою ферментної системи цитохрому Р450: може підвищитись концентрація в плазмі ніфедипіну, амінопирину і дисульфіраму. Необхідно корегувати дозування цих препаратів. При одночасному застосуванні з омепразолом ефективність преднізолону та циклоспорину може зменшитись. Необхідно корегувати дозування цих препаратів. Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику омепразолу Лікарські засоби, що пригнічують ферменти CYP2C19 та CYP3A (інгібітори ВІЛ-протеази, кетоконазол, ітраконазол), можуть підвищити концентрації омепразолу у плазмі крові. Діапразол не впливає на інші релевантні ізоформи ферменту CYP: відмічалась відсутність метаболічної взаємодії омепразолу із субстратами ферменту CYP1А2 (кофеїн, фенацетин, теофілін), CYP2С9 (s-варфарин, піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (метопролол, пропранолол) CYP2E1 (етанол) і CYP3A (циклоспорин, лідокаїн, хінідин, естрадіол, будесонід).

Фармакологічні властивості:
Фармакодинаміка:
Омепразол контролює кислотну секрецію шляхом пригнічення шлункової Н+/К+-АТФази («протонного насоса»), ензиму, який відповідає за кінцеву стадію в секреції соляної кислоти парієтальними клітинами шлунка. Це забезпечує ефективне пригнічення як базальної, так і стимульованої секреції незалежно від природи збудника. Препарат не впливає на ацетилхолінові або гістамінові рецептори. Для швидкого ефекту і зворотного регулювання секреції соляної кислоти достатньо призначення препарату 1 раз на добу, що приводить до швидкого зниження кислотності шлункового вмісту приблизно на 90 % тривалістю понад 24 години. Окрім дії на кислотність шлунка, омепразол зменшує загальний об'єм шлункового соку і гальмує виробництво пепсину.

Фармакокінетика:
Після внутрішньовенного введення омепразолу початок антисекреторної дії настає протягом однієї години, з максимальною дією, яка настає протягом двох годин. Разова внутрішньовенна доза омепразолу 40 мг чинить аналогічну дію на кислотність шлунка протягом 24 годин, як і повторні пероральні дози 20 мг на день. Незважаючи на те, що період напіврозпаду омепразолу дуже короткий (близько 50 хвилин), антисекреторна дія триває довше за рахунок зв'язування з ферментом Н+/К+-АТФази. Після припинення застосування препарату секреторна діяльність відновлюється поступово, протягом 3-5 днів. Інгібіторна дія омепразолу на базальну секрецію є дозозалежною і збільшується при повторному щоденному введенні, досягаючи рівноваги після чотирьох днів. Видимий обсяг розподілу омепразолу у здорових добровольців і в пацієнтів з нирковою недостатністю майже однаковий. Обсяг розподілу знижений у пацієнтів літнього віку з печінковою недостатністю. Зв'язування омепразолу з білками плазми становить близько 95 %. Середній період напіврозпаду омепразолу становить приблизно 40 хвилин. Омепразол майже повністю метаболізується через систему цитохром Р450 в печінці. Не було повідомлень, що будь-який метаболіт чинить дію на секрецію шлункової залози. Майже 80 % дози омепразолу, який застосовується внутрішньовенно, виводиться у вигляді метаболітів із сечею і залишкова частина – з калом.

Фармацевтичні характеристики:
Основні фізико-хімічні властивості: порошок ліофілізований від білого до світлого жовтого кольору, без видимих включень.

Несумісність:
Не застосовувати розчинники, які не вказані в розділі «Спосіб застосування та дози».

Термін придатності: 2 роки.

Умови зберігання:
Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.
Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка:
Лікарський засіб вміщують у флакони з темного скла, закупорені гумовою пробкою та алюмінієвим обтискним ковпачком, спорядженим кришкою фліп-оф, що забезпечує контроль першого відкриття.
По 1 флакону разом з інструкцією для медичного застосування вміщують у пачку з картону для споживчої тари.

Категорія відпуску: За рецептом.

Диапразол 40 пор.д/р-ра д/ин.40мг №1 фл.*

Быстрый заказ Диапразол 40 пор.д/р-ра д/ин.40мг №1 фл.*

Оставьте ваши данные, мы Вам перезвоним!

Аналоги:

Ваше имя:
Номер телефона: